Ірен Роздобудько розповіла про кіно та містику

Серед її читачів молоді хлопці та дівчата, люди старшого віку, навіть бабусі. Вона – головний редактор глянцевого журналу і в той же час не любить гламуру та вечірніх суконь. Вона – одна з найпопулярніших та найпродуктивніших сучасних письменниць в Україні. Своїми секретами Ірен Роздобудько поділилася з читачами ділового тижневика «ВСІМ» під час Київського форуму видавців. - Пані Ірен, останнім часом за вашими книжками знімають кіно. Як вам роль сценариста? За півроку я написала шість сценаріїв, чотири фільми вже вийшли, і ще два з’являться незабаром. Деякі колеги мені закидають, що я змінюю професію. Це не правда. Я пишу книжки захопливо, це мій пріоритет. Але сценаристська робота мені теж подобається, це нова справа для мене. Коли мене запитали, чи я вмію писати сценарії, я відповіла – не знаю, варто спробувати. Молоді люди мені часто приносять свої твори. Я їм кажу, ніколи не приховуйте талант, який вам дав Господь. Якщо у вас виходить, пишіть, посилайте у видавництва на конкурси. Я теж дуже боялася, нікому не показувала, тому все це здійснилося тільки зараз. (Ірен Роздобудько почала видаватися після того, як перемогла у конкурсі «Коронація слова» (2000, 2001, 2005 роки). З 2005 по 2007 рік вийшло 14 її книжок, в тому числі перевидання – прим. авт.). - Ви іноді згадуєте про дитячу мрію зніматися в кіно. Чи з’являєтеся ви у фільмах за вашими сценаріями? Дійсно, коли я була маленька, в мене була дика мрія бути актрисою, навіть маю оповідання про це. Я чекала, що до мене підійде режисер і скаже: «Дівчинка, чи не хочеш ти зніматися в кіно?» Запропонує мені роль Попелюшки чи Герди. Але такого не сталося. Минуло багато років, навіть страшно уявити, скільки (сміється – прим. авт.), і мені в «Ґудзику» запропонували зіграти маленький епізод. Спеціально для цього мене змусили придбати червону вечірню сукню (Ірен Роздобудько неодноразово наголошувала на тому, що не любить шуб та вечірніх суконь – прим. авт.). Отак здійснилася давня дитяча мрія. - Ви довго працюєте журналістом. У «Переформулюванні» Ви описуєте, як брали інтерв’ю у відомих людей, зокрема у Жириновського. У кого б ще ви хотіли взяти інтерв’ю? Чесно кажучи, я вже ні в кого не хотіла би брати інтерв’ю. Я вже наговорилася. На моїй теперішній роботі (Ірен Роздобудько працює головним редактором журналу «Караван історій» - прим. авт.) весь час доводиться спілкуватися. Як журналіст я вже всі амбіції втамувала і жах спілкування подолала. Можливо, я просто хотіла б зустрітися та просто поспілкуватися на рівних з письменниками Алесандро Баріко, Міланом Кундерою, Луї де Берньєром, але не як журналіст. Наша з вами професія - це завжди гра в одні ворота, коли потрібно сформулювати питання, гарно вислухати і гарно передати думки інших людей. - Ваші книжки пронизані шаленою енергетикою, містять елементи містики. Чи вірите ви у надзвичайне в реальному житті? Я не вірю в збіги, забобони, але щось таки трапляється, існують зв’язки між певними подіями чи людьми. Наприклад, якось я почала уявляти образ жінки з ножем в серці. Думала, як же це важко, коли серце болить, ніби рана ятрить. Раптом отримала подарунок – прес-тур в Храм гроба Господнього у Єрусалимі. Був квітень, Паска, але в храмі нікого не було. Я піднялася на другий поверх і побачила моторошну, але в той же час гарну ікону Божої Матері з ножем в серці. Я ніколи її не бачила, не чула про неї, абсолютно не знала про її існування. Коли потрапляєш у такі зв’язки, єдине, що треба робити, - так це молитися, щоб вони не перервалися. Якщо ж ці зв’язки у мене перервуться, тоді я перестану писати, буду малювати, вишивати бісером.

Додайте Всім.юа до вибраних джерел у Google