Оновлення влади, люстрація, нові обличчя, ми досить часто чуємо ці вирази. Але в той же час лунає: «не діє», «влада не хоче реформ», «старі кадри повертаються» і т.п. Погляньмо правді у вічі, справжні лідери не народжуються з нічого. За 23 роки повільного гниття у нас не було умов для виховання кадрів, котрі справді служитимуть Батьківщині душею і серцем. Та саме нинішня криза є чудовим місцем для зародження нової, патріотичної еліти нашого суспільства, перші паростки якого почали пробиватись крізь залізобетон постсовкової корумпованої владної верхівки.
По-перше, на політичній арені почали з’являтись нові партії(Демократичний альянс, Воля, Сила людей та інші), котрі складаються не з бізнесменів, а з колишніх громадських активістів, що починали своє служіння суспільству ще у 90х. В деяких з них навіть присутні ознаки ідеологічності. Саме наявність ідеології у партії може свідчити про її політичну довговічність.
По-друге, розвиток волонтерського руху набрав всеохоплюючих масштабів. І саме з цього прошарку за кілька років, чи можливо й менше, народяться нові лідери суспільних думок. Адже у них є головне – бажання безкорисно служити громаді. Коли до цього додасться системне мислення, підкріплене знанням законодавства та повноважень тих чи інших органів влади чи місцевого самоврядування матимемо яскравих, а головне ефективних, громадських лідерів.
По-третє, через не завжди адекватну реакцію західних країн на події в Україні до суспільства дійшла думка про те, що досить сліпо прагнути бути на когось схожими чи сподіватись що хтось вирішить за нас наші проблеми. Потрібно самому ставати гравцем на геополітичній арені. Тому, ми маємо виробити власну національну ідею та, найголовніше, чіткі шляхи її реалізації. Адже без спільної мети ми й далі розриватимемось у геополітичних шпагатах та бажанні усім догодити.
Кризовий період був в історії всіх, без винятку країн. Дехто використав його як чудовий шанс оновлення держави та перегляду суспільних норм та правил. Інші ж чіпляючись за уламки колишнього ладу канули у небуття. Я вважаю, що ми відносимось до перших, а ви?
