На Хмельницькому речовому ринку працюють і бухгалтери, і вихователі

Вибір спеціальностей для абітурієнтів сьогодні чималий, та питання у тому, чи після закінчення ВНЗ вони працюватимуть за освітою. Не секрет, що наше місто часто називають «базарним» саме через великий речовий ринок. З тих чи інших причин люди з вищою освітою йдуть з підприємств, заводів та фірм торгувати на ринок. Саме тут вони і створюють робочі місця і, відповідно, забезпечують собі більш-менш нормальний прибуток.

В рамках проведеної нами соціальної кампанії ми поспілкуватися з підприємцями, які мають вищу освіту і наразі працюють на ринку. Вони розповіли нам свої історії про те, що їх змусило піти з роботи, де вони працювали за фахом і чому розпочали торговельну діяльність.

«Працювати на когось — не найкраща справа»
Юрій Кухарук, 33 роки
Закінчив Хмельницький національний університет «Поділля» у 1998 році за спеціальністю «інженер-технолог». Маю вищу технічну освіту.
За спеціальностю працював на заводі три роки. Прийшовши на підприємство, намагався впроваджувати нові технології, які вивчав в університеті. Стикнувся з тим, що власники підприємства були зацікавлені у тому, щоб збанкрутувати, покласти гроші в кишені, а працівники їх не турбували.
Побачивши це, вирішив піти в торгівлю. Спочатку торгував продуктами харчування, але з часом зрозумів, що працювати на когось — це не найкращий варіант, і зайнявся власною справою. Зараз я приватний підприємець і працюю на речовому ринку.
Я не один такий. Після закінчення університету всі мої однокурсники пішли працювати на виробництво, але всі звідти пішли. Сьогодні якщо хоч одна людина з групи працює за спеціальністю, то це вже дуже добре.
Держава на даний момент не турбується про працевлаштування випускників вишів і не думає про молодих спеціалістів.

Відео дня

«Пішла з роботи, бо не виплачували зарплату»
Любов Вакуєва, 43 роки
Я маю вищу освіту. Закінчила Хмельницький технологічний інститут побутового обслуговування у 1989 році за спеціальністю «інженер-механік», «технолог». Працювала за спеціальністю деякий час, потім пішла на завод нормувальником. Працювала там і економістом, і бухгалтером.
У 2000 році звільнилася за власним бажанням, але була причина — невиплата зарплати. Після звільнення шукала роботу, але це зробити було нереально, навіть незважаючи на те, що тоді я була молодшою на десять років. Після цього була змушена піти на ринок, адже іншого джерела для існування не було. Я одна і треба було забезпечувати собі життя.
На ринку я три роки працювала найманим продавцем, а у 2003 році почала працювати на себе — стала приватним підприємцем.
У мене зараз є власний кіоск. Бізнес починала з невеликих об'ємів за свої кошти, і все, що я зараз маю, — це все я створила своїми руками.

«Життя змусило розпочати власну справу»
Галина Кулик, 38 років
У 1990 році закінчила Луцький педагогічний університет ім. Ярослава Галана за спеціальністю «дошкільне виховання». Працювала з 1990 року у відомчому садочку від машинобудівного заводу шість років, вийшла з декрету і пішла на ту ж посаду. З часом відомчий садочок розформували, і він став державним. Там сплачували невеликі кошти. А у мене дитина на інвалідності, їй навіть коштів на лікування не вистачало.
Саме тоді життя мене змусило розпочати власну справу. На ринку я з 1997 року, зараз приватний підприємць, маю торгове місце. Стартовий капітал для розвитку бізнесу виділили мені батьки.
Хочеться сказати, що зараз на ринку працює багато підприємців з вищою освітою. Держава абсолютно не зацікавлена в хороших кадрах, тому й не створюються нові робочі місця: люди самі їз створили, сплачують податки і наповнюють державний бюджет.
Інформаційна служба газети «Діловий тижневик «ВСІМ»