Відвага і відчайдушність хмельничан: історії бійців АТО та тих, хто їм допомагає

Військові пішли, бо розуміли, що Україну треба захищати. За ними рушили волонтери, бо знали, без їхньої підтримку не обійтися. Так, в умовах війни, народилася велика сім’я. «ВСІМ» зібрала воєдино історії хмельничан, які публікували на сайті протягом 2014-2015 років.
...

5 грудня – Міжнародний день волонтера. 6 грудня – День Збройних Сил України.  Завдяки  хоробрим військовим та небайдужим волонтерам Хмельниччині є чим пишатися.  Адже ці люди показали свою  відвагу, героїзм та відчайдушність. Когось призвали, а хтось пішов добровольцем, але всі вони добре знають, чого варта українська незалежність.   

Ще 1,5 роки тому священнослужителі і подумати не могли, що надихатимуть українців на війні. Але, як тільки на Сході пролунали перші постріли, військові капелани із Хмельниччини вирушили туди. Хоч римо-католики постійно займаються матеріальною допомогою, але їх основне завдання полягає у духовній пораді та благословенні. І тепер на передовій вони моляться разом з бійцями. 

19-річний Ігор Квас після строкової служби добровольцем поїхав у зону АТО. У складі 72-ої бригади   доброволець потрапив в Маріуполь. Там  українських військових оточили сепаратисти та не випускали з міста.

Хмельничанка Тетяна Баско разом з іншими активістками організувала так званий цех, у якому плетуть маскувальні сітки, костюми та «кікімори» для бійців АТО. В захисну амуніцію власного виробництва одягають як бійців, так і військову техніку.

Після чотирьох місяців «у гарячих точках» 43-річний Орест Михайлишин та його побратими повернулися із зони АТО живими та неушкодженими.

Щоб не спати на підлозі в спальних мішках, військовослужбовці знайшли дошки й зробили ліжка, згодом знайшли холодильник і навіть телевізор, аби слідкувати за новинами. Всі жили, як одна сім’я, допомагаючи один одному.

22-річна Тетяна Юзерпчук займатися волонтерством почала ще на майдані під час Революції Гідності.   Незважаючи  на свій юний вік,  разом зі своїм товаришем збирає допомогу від жителів Хмельниччини та возить військовослужбовцям в зону АТО. 

У період третьої хвилі часткової мобілізації, на фондах Хмельницької госпітальної бази Військово-медичного департаменту Міністерства оборони України, сформувалась окрема автомобільна санітарна рота. Головне її призначення – медична евакуація з поля бою поранених в районі проведення  АТО, їх транспортування до відповідних лікувальних установ і профільних медичних закладів оборонного відомства.

Історія цієї жінки, матері двох дітей, пробирає до сліз. Марія Панасюк з Нетішина покинула все, аби знайти свого 20-річного сина, який зник в зоні АТО. Дізнавшись, що її Андрій знаходиться у сепаратистів, жінка поїхала на Схід. Сім діб Марія була у полоні. 

З початку антитерористичної операції хмельницьким військовим на фронт активно відправляють найнеобхідніше – від одягу до ліків.  Спечені власноруч пиріжки та рогалики хмельницькі волонтерки передадуть бійцям батальйону «Айдар», які воюють на Сході, та тим, що повернулись на ротацію до Хмельницького.

Організатор багатьох лицарських турнірів та фестивалів Костянтин Пархоменко ніколи б подумати не міг, що замість участі в лицарських турнірах в історичних обладунках піде зі справжньою зброєю захищати країну.  

За час проведення антитерористичної операції 23-річний хмельничанин Володимир Кондратов двічі бував на Сході. Чи не щодня йому доводилося бачити смерть побратимів і страждання поранених. Аби врятувати чиєсь життя, він ризикував своїм. Вдома чоловіка чекали любляча дружина та маленька донечка.

Новини за темою
Коментарі (0)

Анонім

Ви не авторизовані