«Вони подарують подвійну любов»: хмельничани розповіли, чому беруть тварин з вулиці

З ними не тільки веселіше, вони роблять наше життя яскравішим. Журналістка «ВСІМ» поспілкувалася із хмельничанами, які знайшли у своїй домівці та у своєму серці місце для дворових собак та котів.
«Вони подарують подвійну любов»: хмельничани розповіли, чому беруть тварин з вулиці

Собаки і коти з вулиці виявляються такими ж добрими, кумедними, красивими і улюбленими, як і породисті тварини. У цьому я переконалася, поговоривши із жителями нашого міста, які не побоялися відповідальності та знайшли для нікому непотрібних братів наших менших домівку.  Тепер ці люди не уявляють свого життя без тварини, яким подарували тепло і любов.   

 - Дуже шкода бачити бідних тварин на вулиці, які завжди голодні, і просто хочуть ласки. Не раз я підбирала собак, годувала, трішки відходжувала та віддавала у добрі руки. Одного зимового дня під під’їздом з’явилась собака. Я її кожного дня годувала і гралася з нею. З часом стало помітно, що вона вагітна, її забрали у наш міський стерилізатор, де вона народила 8 хлопчиків, - розповідає Ірина Савера. - Пізніше ми знайшли їй домівку – відвезли до знайомих у село, купили їй гарну будку, посадили спочатку на ціпок, щоб до людей звикла. Через два тижні ми зателефонували, щоб спитати, як собака, а нам відповідають, що вона втекла.  Не пройшло і кількох днів, як вийшли гуляти з собакою, яка на той момент живла у нас в квартирі. Бачимо, біжить наша красуня до нас, скаче на руки, гавкає.. Одним словом - радіє. З села до Хмельницького… більше 60 кілометрів. Ми не розуміли, як вона могла знайти дорогу додому і тому було вирішено - віддавати її назад ми не будемо. Те, що вона повернулась додому, заслуговує поваги. Проблем з Муською нема ніяких. Вигулюємо три рази на день. Їсть все, в тому числі й те, що ми їмо, звичайно, балуємо ще різними смаколиками, навіть водимо у ЗооSPA-салон. Цього року Муся навіть побачила море. В середньому витрачаю близько 500 гривень на місяць лише на Мусю. Окрім неї, є ще одна собачка та старенька кішка. Головне - собаку любити і вона вам подарує подвійну любов.

Хмельничанка обожнює тварин і зізнається -  якби була можливість, забрала б додому усіх. Жінка має три собаки – дві німецькі вівчарки і одного дворового песика. Двох собак Раїса Мельницька підібрала на вулиці, а німецьку вівчарку вирішила забрати собі у господарів, які захотіли позбутись тварину.  

- Живемо ми зараз у приватному секторі на Гречанах. Першу собаку -німецьку вівчарку Зевса, ми купили, а решту тварин забрали, адже не могли дивитись на те, яке життя їх чекало. Дівчинку цієї ж породи ми забрали в господаря, який, я розумію, хотів її приспати. Меншенького Роккі ми підібрали просто з вулиці.

Окрім цього, жінка опікується п’ятьма котами – Сіма, Юта, Рижик, Персі та Бублік. Їм Раїса купуємо близько десяти мішків корму. Каже, що вони для неї наче діти і тому старається дати їм найкраще.

- Моя б воля, я би всіх собак і котів забрала до себе. Адже дуже люблю тварин. Можливо, навіть занадто. Є знайомі, які мене не розуміють. Однак я кажу їм, що ми з легкістю можемо піти і заробити собі на шматок хліба, а тварини беззахисні і вони потребують нашої турботи.

- Нашу собачку Оллі ми з чоловіком знайшли на вулиці. Це був дуже холодний зимовий вечір. Собачка сиділа біля смітника і тремтіла від холоду. В той період ми якраз планували купувати породисту собаку, але після зустрічі з Оллі ці плани відпали без жодних сумнівів. Ми помили собаку, зробили основні щеплення у ветеринара, вивели паразитів і побачили перед собою дуже гарну собачку з блискучою шерстю та вірними очима, - так згадує Тетяна Арістова свою першу зустріч із улюбленицею сім’ї.  -  Догляд за собакою дуже простий. Просто треба погодувати, вигуляти та помити лапи після прогулянки. Вечеря досить проста: гречана або пшоняна каша з маленьким шматочком масла та трохи м’яса. Іноді даємо печінку або шлунки. Протягом дня часто даємо галетне печиво, вона дуже любить похрумтіти. Раз на сезон миємо собаку звичайним гелем для душу та робимо профілактику від паразитів. Для цього купуємо краплі від блох і таблетки від глистів. На такий догляд і харчування ми витрачаємо близько 300 гривень на місяць. Дуже хочемо ще одну собаку, і коли приймемо таке рішення, це однозначно буде собака з вулиці. Ми переконалися, що порода собаки не грає ніякої ролі, якщо ви шукаєте компаньйона і справжнього друга.

Голова організації "Врятуй життя" Олена Голубнича не тільки знаходить  добрі руки для дворових тварин, а й сама їх виховує.  Догляд та опіка за ними займають значну частину її вільного часу. В будинку Олени живуть: собака, кіт, совеня та навіть черепаха. За словами жінки, вони всі товаришують та ладять між собою.

- Чотири роки тому я приїхала до районної ветеринарної лікарні та побачила, що прямо там живе нещасний котик-інвалід. У нього була роздроблена задня лапка. Кіт був звичайний сірий. Я не планувала поки брати собі тварин, оскільки тільки переїхала на окрему квартиру зі своєю родиною і ми цілими днями пропадали на роботі. Але я навіть не могла пояснити причини, чому цей котик запав мені в душу. Я цієї ж миті вирішила, що заберу його. Так і сталося. Назвала його Мурзиком. Розумнішого кота я не бачила ніколи в житті. Це справжній компаньйон та друг. Дуже спокійний, врівноважений та розумний, - так говорить Олена про свого першого вихованця з вулиці. - Влітку колега мого чоловіка приніс нам совеня.  Пташку можна було повернути на попереднє місце, однак  не було ані інформації про те, як давно його знайшли та куди повернути пташеня. Так у нас з’явилася сова Муся. Вдень вона сидить у клітці, а вночі літає по квартирі.

- Минулого року мені підкинули коробку з цуциками. Я вигодувала їх молоком, для двох зайшла домівку, а одну залишила собі. Тому зараз у мене мешкає собачка Зіта. Вона дуже лагідна, любить їздити у машині, бігати, в ній, певно, є суміш якоїсь мисливської породи.  Всі мої тварини ладять між собою.  Звичайно, що важко з усіма тваринами, особливо у період відпусток. Однак вони в мене всі дуже розумні. Ми дружимо і не уявляємо свого життя без них. 

Коментарі (0)

Ви не авторизовані