Історія землі, на якій ми живемо, або Екскурсія по Хмельницькому від початку часів

Народження Землі та поява перших суперконтинетів

Як стверджують вчені, спочатку не було нічого. Потім це «нічого» вибухнуло, перетворившись у безкрайню хмару пилу та газів. Потім з’явилися зорі, і, звісно - Сонце, а поряд з ними – планети, і наша також. Народження Землі відбулося 4,6 мільярда років тому. Перші 600 мільйонів років нашої планети, тобто вік немовляти, називають еоном кат архей.

У ті часи не було ні земної кори, ні ядра. Земля була схожа на теперішній Місяць. На планету влучала незлічена кількість метеоритів і комет. Під час, так званого, «Пізнього» бомбардування, яке сталося у часи еону архей – 4-3,6 мільярда років тому, на Землі з’явилася вода у вигляді окремих невеликих водойм із температурою до 90 градусів. Відповідно почалося формування суходолу. Проте повноцінно перший суперконтинент Ваальбара сформувався майже через 1 мільярд років після появи води – 2,8 мільярда років тому. «Залишки» Ваальбара – шари зелених каменів - учені знаходять в Австралії, Південній Африці, Канаді. В ті часи наша блакитна планета могла цілком бути «зеленою». Ваальбара розколовся через попадання великого астероїда, кратер якого існує на території Гренландії. На той час вже існували примітивні бактерії.

Коли з’явилася земля під Хмельницьким?

Наступний суперконтинент Нуна, або ж Колумбія, сформувався 1,8 мільярда років тому. Саме на території Нуни з’являється частина суходолу, на якій тепер розбудовується Хмельницький. Уявіть собі, земля, по якій ми з вами зараз ходимо налічує вже майже 2 мільярда років! Однією із платформ, що створили суперконтинент був Український, або Азово-Подільський щит.

«Наша» сучасна частинка фундамента Нуни простяглася від річки Горинь до Азовського моря. Залишки гранітного пейзажу тієї доби можна сьогодні спостерігати у долинах рік.

Скелі та пороги Нуни на рідкість показово збереглися в руслі та уздовж берегів Південного Бугу поблизу Новокостянтинова Летичівського району.

Гранітний пейзаж Нуни. Село Новокостянтинів Летичівського р-ну

Найвищої точкою Українського щита була місцевість, де згодом розташувалось наше місто, сьогодні це висота 347 м, площа Озерна-Лісові Грінівці-Пашківці.

Якби тоді існувала людина, а були тільки одноклітинні організми, то вона змогла би без перешкод пройти усіма теперішніми континентами. До Нуни увійшли блоки майбутніх двох Америк, Африки, Євразії, Австралії, Антарктиди та Індії, яка певний час в історії була окремим материком. Нуна розкололася внаслідок чисельних розломів земної кори.

На заміну їй 1,1 мільярда – 750 мільйонів років тому виникла Родинія, на якій теперішні материки були дещо відкремлені. Родинію омивав перший океан Міровія, у чиїх водах вже плавали медузи та губки.

Ще раз материки зійшлись 300 мільйонів років тому у наступний суперконтинент Пангею. Учені стверджують, що на південь від нас простягалися пустелі, а північ вкривало дуже солоне внутрішнє море. Тепер це Балтійське.

Пангея проіснувала «всього» 100 мільйонів років і розпалася на два суперконтинента – Гондвану і Лавразію. Так ми опинилися в Лавразії – на континенті, «зліпленому» з Північної Америки, Гренландії, Європи та Азії. В наших широтах можна було зустріти павуків, скорпіонів, комах з метровим розмахом крил, риб і перших динозаврів.

І, нарешті, 135 мільйонів років тому вигляд континентів досягнув сучасного: Лавразія та Гондвана розпалися. Останньою стала на місце Індія, що спричинило велетенські катаклізми і появу найвищих гір на планеті – Гімалаїв. Сталося це в кайнозойську еру, яка почалася 65 мільйонів років тому, в якій ми зараз і живемо. Слід зазначити, що перші розумні люди, кроманьйонці з’явилися близько 40 тисяч років тому, що, звісно, є віком непомітним у порівнянні з мільярдами років формування земного рельєфу.

Пангея - Лавразія і Гондвана - сучасність

Еволюція моря Тетіс, або Секрет нашого чорнозему

65 мільйонів років тому, як залишок океану Тетіс, який розділяв Лавразію та Гондвану, в нашій місцевості утворилось море з тою ж назвою – Тетіс. Територія нашого міста стає то островом, то берегом, то морським дном.

Приблизно 15 мільйонів років тому море Тетіс займало усе середземноморську територію і в обхід Альпійських гір, затопивши західноукраїнські землі, з’єдналося з Каспієм.

Відкриваючи далеку історію, починаєш вірити у правдивість слів Ільфа та Петрова, які жартома написали:

«Все це вигадка, нема ніякого Ріо-де-Жанейро, і Америки нема, і Європи нема, нічого нема. Тай узагалі останнє місто — це Шепетівка, об яку розбиваються хвилі Атлантичного океану»  (слова Остапа Бендера, «Золоте теля»).  .Озеро Тетіс

Води Тетіса принесли до нас нових мешканців – 10-метрових вусатих китів. Десять мільйонів років тому середземноморська частина Тетіса пересихає і основна водна частина солоного моря зостається на площах Східної Європи, України, Кавказу (Кримські та Кавказькі гори були островами), Каспію та Аралу. Розпочалася історія виникнення Чорного моря, тоді Сарматського озера.

Територія майбутнього верхів’я Південного Бугу, де ми мешкаємо тепер, була під береговими водами озера, а сам берег на території Хмельниччини тягнувся приблизно по лінії Стара Синява-Старокостянтинів-Базалія.

Чорне море: солоне чи прісне? 

Втративши зв'язок зі світовим океаном, Сарматське озеро поступово перетворилося на прісноводне і пробуло таким майже 5 мільйонів років. Згодом прісне озеро знову пробиває сполучення із океаном, стає солоним Меотійським морем 2-3 мільйони років тому, і назавжди відступає від подільської землі. Меотійське море все ще з’єднане з Каспієм, але менше за Сарматське озеро.

«Невдовзі», через якихось 500 тисяч років Меотійське море стає Понтійським, прісним. А потім Карагатським – солоним, і знову Новоевксинським прісним озером. І лише 6-8 тисяч років тому, у добу існування та розселення на нашій подільській землі трипільської культури, найдавнішої відомої науці цивілізації, озеро стало Чорним морем у межах, які ми бачимо на сьогоднішніх мапах.

Новоевксинське озеро з’єдналося із Середземним морем через протоку Босфор внаслідок землетрусу, який відкрив шлях водам. До цього рівень прісного озера був значно нижчим рівня Середземного моря і тому вся морська вода з Босфора гігантським водоспадом ринула в Чорне море. Великі хвилі-цунамі наробили багато шкоди людям, що аж в пам’яті  збереглися перекази про чорноморський потоп.

Босфор – місце зіткнення материкових плит, він і досі сейсмічно активний, що може принести нові зміни для Чорного моря. Якщо глянути на чергування його екосистем, то наступна – прісноводне озеро.

Проте, зміна рельєфу нашої планети – справа цілком природня. І через 250 мільйонів років на Землі може з’явитися новий суперконтинент Пангея Проксіма, який зліпить до купи усі нинішні материки в один велетенський.

Олександр ГРАБОВСЬКИЙ

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.