У Хмельницькому була вулиця імені імператора

Найдавнішими місцями Хмельницького є вулиці Проскурівська, Кам’янецька та острів Кохання. Саме тут зосереджувалися основні шляхи, які проходили містом. А на острів Кохання колись вів місток, проте до наших днів він не зберігся.

 

Проскурівська на перетині доріг

На сьогоднішній день будь-який хмельничанин знає, де знаходиться центр міста. Місце, де починається вулиця Проскурівська, вже протягом майже трьох століть вважають неофіційним центром міста. Колись це місце було перетином двох найголовніших артерій міста – поштової дороги на Летичів та поштової дороги на Кам’янець, які у ХІХ столітті перетворилися на центральні вулиці – Олександрівську (нині Проскурівська) і вулицю Кам’янецьку. Це підтверджується і найдавнішим планом, який зберігся, складеним подільським землеміром Дятловим у 1800 році. На ньому чітко видно хаотичну забудову і дві основні вулиці. Навіть після пожежі, яка знищила тогочасний вигляд міста у 1822 році, і було складено новий план з чіткою розбивкою на 51 квартал, все одно основними вулицями ці дві і залишилися.

Відео дня

Проскурівська та імператор Олександр І

Після пожежі у 1822 році виникла потреба у складанні нового плану міста. За таку нелегку задачу взялися подільський губернський землемір В. Рудлицький та архітектор М. Геслер. Результатом їхньої діяльності став план від 1824 року з схематично показаною забудовою та основними вулицями – поштовими шляхами на Летичів та на Кам’янець-Подільський. Проте будь-який важливий документ, а особливо план міста, повинен затверджуватися найвищою інстанцією. На той час такою інстанцією був сам імператор Олександр І. 

22 січня 1824 року, отримавши план міста, імператор його візує і відправляє назад до двох укладачів. Останні, розгорнувши план, побачили «помилку», адже автограф глави держави лежав якраз по середині листа, а не збоку від схеми. Його власноручний розмашистий підпис ліг якраз уздовж накресленої поштової дороги на Летичів. Тому вирішили просто обійти даний казус, адже ніхто не хотів вказувати імператору на його помилки, - перейменували вулицю на Олександрівську на честь імператора російської імперії. 

Починаючи з другої половини ХІХ століття вулицю інтенсивно забудовують. Вона стає центральною. Одразу після встановлення радянської влади, у 1921 році, Олександрівську перейменували на вулицю 25-го Жовтня, а у 1985 році – на вулицю імені Леніна. Проте вже із здобуттям незалежності центральна вулиця отримала назву Проскурівська.

Кам’янецька – найстаріша вулиця

Не можна не погодитися зі словами відомого дослідника міста Хмельницього Сергія Єсюніна, який у своїй праці «Прогулянка Проскуровом» зазначає, що «вулицю Кам’янецьку варто було б віднести до книги рекордів нашого обласного центру, причому двічі». Та й справді, по-перше, це найдовша вулиця міста, яка простягнулася майже на сім кілометрів – від Південного Бугу до найпівденнішої окраїни Хмельницького (район Ружичної). По-друге, дана вулиця є найстарішою вулицею, адже вона існує ще з початків становлення Плоскирова як містечка, а цей процес відбувався у далекому XVI столітті. Не оминула доля перейменувань і цю вулицю – у першій половині ХІХ століття це «поштова дорога на Кам’янець», пізніше фігурує як вулиця Кам’янецька, а з 1925 до 1991 роки – вулиця іменні Михайла Фрунзе. У 1991 році повернули історичну назву вулиці Кам’янецька.

Острів кохання

Вулиця Кам’янецька бере свій початок від міського водосховища, і це не просто так. Адже протягом багатьох століть заплава Південного Бугу при впаданні річки Плоскої являла собою заболочену місцевість, і саме тут на початку ХV століття виникло поселення Плоскирів. Частина вулиці Кам’янецької стала вулицею поселення, а на її місті перетину з річкою Буг побудували міст із шлюзами, внаслідок чого сам Плоскирів опинився на суходолі, а частинка місцевих укріплень – на острові. 

Вигляд тогочасного «озера із островом» не зовсім збігається з сучасним – воно було набагато менше за розмірами. Проте влада стежила за станом ставка, адже у ХІХ столітті існувала практика здавати міський ставок в оренду риболовам, а взимку збирали гроші з людей, що набивали кригу для спеціальних споруд «льодовиків» (прототип сучасного холодильника, тільки набагато більший за розмірами).

Проте в роки Великої Вітчизняної війни міст та шлюзи були зруйновані і лише навесні 1949 року прийняли рішення про створення у цьому районі грандіозної зони відпочинку.

Будівництво ставу йшло ударними темпами, і в 1952 році завершили першу чергу будівництва – викопали став шириною до нині існуючого острова та спорудили міст. В 1956 році водосховище було повністю заповнене водою, на острів перекинули металевий місточок. Згодом острів отримав назву «Острів кохання».

На жаль, на сьогоднішній день місток, що вів на острів, не зберігся, проте така забудова залишається гарною візитівкою міста.

Вадим ГЛЕМБОЦЬКИЙ

Від редакції: Шановні читачі! Ми продовжуємо нову рубрику – «Ретро» – у якій розповідаємо про історію нашого міста. Якщо вам цікава історія Хмельницького, ви знаєте щось особливе про місто чи його мешканців – пишіть на [email protected] (з приміткою в темі «Для рубрики «Ретро»). Цікавимося Хмельницьким разом!

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.