Історія успіху: футзаліст з Хмельниччини підкорює чемпіонат Італії

Маленький ростом хлопчина в помаранчевій футболці й схожим за кольором волосям нещодавно плутався між ногами гравців дивізіону 5 чемпіонату Хмельницького з футзалу. Тоді він разом з друзями із Кам’янця-Подільського щотижня долав сотню кілометрів в одну сторону, щоб просто пограти в футзал. Тоді йому важко було проявити себе серед більш старших та фізично міцніших суперників. Він вже підріс і штампує десятки голів за сезон. Але робить це не в Україні, а за кордоном. Доля занесла хлопчину в Італію і там вн вже добився не мало.

Поспілкуватися з хлопцем і розпитати про його історію успіху вдалося журналістам видання futsalua.org. Далі наводимо матеріал про це без будь-яких правок.

Богдан Гуменюк: «Вихід в Серію А – незабутній момент у кар’єрі кожного гравця»

Всі ми звикли до того, що чимало українських гравців виступає закордоном. На жаль, у провідних чемпіонатах їхню кількістю можна перерахувати на пальцях однієї руки. Одним з таких винятків є Богдан Гуменюк, який у складі «Мантови» здобув путівку у Серію А.

19-річний уродженець Кам’янця-Подільського приєднався до італійського клубу у листопаді 2017 року, коли той виступав у Серії В. За пів сезону українець зумів завоювати собі місце у складі основної команди, паралельно виступаючи за команду U-21, забив 3 голи (у 12 матчах чемпіонату) і допоміг їй підвищитися до Серії А2.
 
Вища ліга – вищі вимоги. У минулому сезоні український латераль хоч і потрапив в заявку на всі 26 матчів основної команди, але грав нечасто. У стартовій четвірці наш співвітчизник відіграв лише матч 19 туру проти «Оссі Сан-Бартоломео» (15:3). Зате Богдану вдалося закрутити веремію у чемпіонаті U-19, де він відзначився 42 рази у 22 матчах. Так весь сезон і минув – у суботу українець був у заявці основної команди, а на наступний день у неділю він вже грав за юнацький склад. «Мантова» другий сезон поспіль підвищилася у класі і попереду на неї чекає Серія А, що і стало приводом нашої розмови.
 

– Ти починав свою кар’єру з футболу у кам’янець-подільській ДЮСШ-2. Як же вдалося потрапити в Італію і саме у футзал?

– Так, я почав грати за ДЮСШ-2 ще в 5 років. У подальшому мій тато хотів аби я грав у футбол і він дав мені вибір – їхати в київське «Динамо» або в Італію. Я обрав другий варіант, оскільки ми вже їздили туди і мені там сподобалося. Грав у футбол в Італії у «Карпі», «Мантові», національній академії Куртатоне. 
 
Літом 2017 року повернувся в Україну. В середині жовтня розпочався чемпіонат Хмельницької області з футзалу. В ньому у Дивізіоні 5 взяла участь команда з Кам’янця-Подільського «FNB» (нині «Бігуча Лань»), за яку я був заявлений. Тоді і розпочалась моя футзальна кар’єра. В цьому ж сезоні наша команда здобула перемогу у своєму дивізіоні, хоча була там новачками. Тоді мама запитала мене чи не хочу я спробувати себе у футзалі – я погодився. Зателефонував у «Мантову» і запитався чи можу у них спробувати свої сили. Мені відповіли ствердно і з того дня я граю за цей клуб.

 
– Розкажи докладніше про «Мантову».

– Цей клуб заснували не так давно – 5 років тому. За цей час він зумів піднятися в Серію А. Як для такого молодого клубу, то умови хороші, але вони не зупиняються на досягнутому рівні, і з кожним сезоном покращується як рівень команди, так і умови для гравців.
 
– У «Мантови» є власний зал чи клуб його орендує? Юнацькі команди клуби займаються в тому самому залі чи ні?

– Цього року у «Мантови» був власний зал, але він не задовольняє вимоги Серії А, бо там замало глядацьких місць. Тому команда змушена покинути свій дім і орендувати «Grana Padano Arena». Втім, у ньому ще мають зробити стандартний майданчик. У цьому спорткомплексі грають у баскетбол, тож розміри 32 на 16 метрів їх задовольняють, а нас – ні, тому зараз там ведеться робота щодо збільшення розміру паркету. Команда U-19 грала і тренувалася там, де й основна команда - у «PalaNeolu». Проте я  тренувався з молодіжною командою тільки коли хотів більшого навантаження.
 
– А як виступила ваша команда U-19? 

– На жаль, цього року команда U-19 була не повністю боєздатна, бо з 10 гравців 19 років виповнилось тільки мені, а всім іншим по 17 років і менше. А у суперників було по 5 гравців 1999 року народження. Ми посіли останнє місце в чемпіонаті, але там більшою мірою грав тільки я і мій брат, і нам вдвох будо дуже важко. Проте я зміг виграти бомбардирські перегони і задоволений хоча б цим.
 
Однак наші команди U-17, U-15 і U-12 виступили непогано. У сезоні 2017/18 я одночасно грав в основній команді і в U-21, але після нього команди U-21 відмінили і тепер з досягненням 20-річчя гравець може виступати тільки за основну команду. 
 
– А як твій молодший брат Олександр потрапив у команду? Прийшов разом з тобою?

– Брат також грав у футбол, але я хотів, щоб він грав зі мною. Він мене послухав і почав грати у футзал. Більшу частину часу грав на воротах і як п’ятий польовий гравець, бо ми були без воротаря… Тим не менш, забив 5 голів.

 
– Просто італійці пишуть, що він теж грає на позиції латераля.

– Це дійсно так, але обставини склалися таким чином, що йому довелося багато грати на воротах або ж у ролі «літаючого воротаря».
 
– Що з себе представляє система юнацьких ліг в Італії?

– Як у футболі, так і у футзалі за дітьми спостерігають з малечку, тобто десь з 6-9 років. Після того як побачать якийсь талант, його беруть під свою опіку, тренують, розвивають і з досягненням 12-річчя юні гравці починають виступати за різноманітні клубні команди – U-12, U-15, U-17, U-19 і т.д.
 
– Ти вже входиш в основну обойму команди, але у минулому сезоні грав за неї не дуже багато. Що перед і під час сезону тобі говорив головний тренер «Мантови» Джузеппе Мілелла?

– Перед початком сезону він мене заспокоював, переконував, що все буде добре, що всі молоді гравці через таке проходили і я пройду. Мілелла порадив мені набиратися досвіду від досвідчених гравців і отримувати задоволення від кожної гри. Під час сезону у тих матчах, в яких дозволяв рахунок (4:0, 5:0 і т.п.), Мілелла зазвичай випускав мене на паркет хвилин за 5-7 до закінчення матчу. Після гри він завжди вказував на помилки, яких я припустився на паркеті, і підказував які футзальні якості мені потрібно вдосконалити.
 
– Як у команді сприйняли підвищення до Серії А?

– Весь минулий сезон ми тренувалися і виходили на кожну гру з однією думкою – вийти в Серію А. Після останнього матчу плей-оф, де визначилась наша доля, тобто ми підвищилися у класі, нашій радості не було меж. Це був незабутній момент у кар’єрі кожного гравця та усіх тренерів. Після радісних емоцій на паркеті, весь персонал і склад клубу провів святкування цієї непересічної події у ресторані «Le Scuderie».
 
– Італійці пишуть, що ти граєш на позиції латераля і добре володієш обома ногами. Як сам себе охарактеризуєш?

– Якщо італійські ЗМІ пишуть про мене такі відгуки, то значить, що звернули увагу на мою статистику у сезоні, а також на слова якими мене охарактеризував тренер.
 
– Які у тебе плани на новий сезон? Італійські ЗМІ пишуть, що тебе начебто хочуть віддати в оренду, щоб ти мав вдосталь ігрової практики.

– Попри вихід «Мантови» в Серію А, моя участь у найсильнішому дивізіоні залишається під знаком питання. І я, і тренер прекрасно розуміємо, що у Серії А рівень куди вищий і кількість моїх ігрових хвилин не зросте, бо у мене замало досвіду. Тому є варіант з річною орендою у команду з Серії А2. Деталі невідомі, бо моє майбутнє буде обговорюватися з Джузеппе Мілеллою після закінчення відпустки.
 

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.