Відмінність трудового договору від цивільно-правових договорів

Однією із найважливіших сфер життя є трудова діяльність людини. Конституція України гарантує громадянам право на працю, що передбачає можливість заробляти собі на життя роботою, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується.
Відмінність трудового договору від цивільно-правових договорів

Однією із найважливіших сфер життя є трудова діяльність людини. Конституція України гарантує громадянам право на працю, що передбачає можливість заробляти собі на життя роботою, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Право на працю в Україні громадяни реалізують через укладення трудового договору. Водночас, чимало цивільно-правових договорів теж засновано на виконанні громадянином певної роботи на користь юридичної чи фізичної особи. Тому важливо знати відмінності трудового договору від цивільно-правових договорів: договору підряду, договору доручення, договору про надання послуг, авторського договору та інших цивільно-правових договорів.

         Цивільний кодекс України встановлює, що  його положення застосовуються для врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовуються іншими актами законодавства. Питання укладення трудового договору, строку його дії та припинення, прав та обов’язків сторін урегульовано Кодексом Законів про працю України.   

         Відповідно до Кодексом Законів про працю України,  трудовий договір – угода між працівником та роботодавцем, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а також виконувати норми внутрішнього трудового розпорядку, а роботодавець зобов’язується виплачувати заробітну плату і забезпечувати умови праці, потрібні для виконання роботи й передбачені законодавством про працю, колективним договором і трудовим договором.

         На відміну від трудового договору, цивільно-правовий договір – це угода двох або більше осіб стосовно встановлення, зміни або припинення цивільних прав і обов’язків. Трудовий і цивільно-правовий договори по-різному укладаються, змінюються, розриваються та створюють відмінні один від одного правові наслідки.

         Головна відмінність між трудовим і цивільно-правовим договором полягає у предметі договору. Так, за трудовим договором працівник зобов’язаний виконувати не якусь індивідуально визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посад відповідної кваліфікації. Причому після закінчення виконання якого-небудь визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Працівник зобов'язаний виконувати будь-яке завдання роботодавця, що належить до його  трудової функції за професією, спеціальністю, посадою і кваліфікацією, обумовленою у трудовому договорі.

         Предметом цивільно-правових відносин є сам результат праці. Тому   цивільно – правові договори застосовуються, як правило, для виконання разової конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення цієї мети договір вважається виконаним і дія його припиняється.

         За трудовим договором працівника приймають на посаду, передбачену штатним розписом підприємства, до трудової книжки вноситься запис про роботу, про заохочення та інші записи. За цивільно-правовим договором виконавець до штату підприємства не включається, записи до трудової книжки не вносяться.

         Трудовий договір, як правило, укладається на невизначений строк. Строковий трудовий договір може укладатися лише тоді, коли трудові відносини не можуть установлюватися на невизначений строк з урахуванням характеру роботи, умов її виконання або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавством. У цивільно-правовому договорі строк визначається сторонами самостійно.

         Не допускається прийняття на роботу за трудовим договором осіб, яким не виповнилося 16 років. За згодою одного з батьків або особи, що його замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу особи, які досягли 15 років. Для підготовки молоді до продуктивної праці допускається прийняття на роботу учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров'ю  і не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час по досягненні ними 14-річного віку за згодою одного з батьків або особи, що його замінює.

         Цивільно-правові договори можна укладати з 18 років та в інших, передбачених законом випадках набуття повної цивільної дієздатності, - самостійно, з 14 років – за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників.

         За трудовим договором працівник зобов’язаний виконувати доручену йому роботу особисто. Ризик негативних наслідків роботи покладається на роботодавця. У випадках, передбачених цивільно-правовим договором, виконавець має право покласти виконання такого договору на третю особу. Ризик негативних наслідків роботи покладається на виконавця.

         У трудових відносинах на роботодавця покладається низка обов’язків щодо працівника, які підлягають виконанню незалежно від змісту трудового договору. Так,  роботодавець зобов’язаний забезпечити працівникові безпечні та нешкідливі умови праці. Крім того, він не має права вимагати від працівника виконання роботи, пов’язаної із явною небезпекою для життя, а також в умовах, що не відповідають законодавству про працю. Щодо цивільно-правових відносин, то в даному випадку подібних вимог немає, а визначальним фактором для умов праці виконавця є те, про що домовились сторони. Таким чином, власний ризик виконавця робіт істотно відрізняє цивільно-правовий договір від трудового договору.

         Підстави для розірвання (припинення) трудового договору визначено КЗпП України. Ними можуть бути: угода сторін; закінчення строку, на який договір укладено; ініціатива працівника; з ініціативи роботодавця тощо. Про звільнення працівника у його трудовій книжці робиться відповідний запис. Підстави розірвання  цивільно-правового договору визначаються умовами цього договору, зокрема, за спливом строку, на який договір укладено; по закінченню виконання передбаченої договором роботи та передання результатів її замовникові, про що складається акт, який підписують сторони; а також після оплати виконаної роботи.

         За  трудовим договором працівника можна притягнути до дисциплінарної відповідальності (догана, звільнення, дисциплінарні стягнення для державних службовців) та повної або обмеженої матеріальної відповідальності. Обов’язок доводити вину працівника покладається на роботодавця. За цивільно-правовим договором замовник не має права притягати виконавця до дисциплінарної відповідальності. Виконавець несе повну  матеріальну відповідальність за завдану замовникові шкоду, недоотримані ним доходи, упущену вигоду, якщо не доведе, що шкоду завдано не з його вини, або якщо інше не встановлено договором або законом.

         Крім того, вирішення трудового спору відбувається через звернення працівника до комісії із трудових спорів та до суду. Вирішення спору за цивільно-правовим договором можливе лише у судовому порядку.

Коментарі (0)

Ви не авторизовані