Багатонаціональний Хмельницький: як живуть у місті найбільші народності

  • 544
Вони сповідують іншу віру, дотримуються власних традицій і вважають Хмельницький своєю Батьківщиною. Наше місто є домівкою для багатьох національних громад. На прикладі трьох сімей журналіст «ВСІМ» розкриє традиції різних народів світу.
...

В нашій області проживає близько 90 національностей. Лише у Хмельницькому активно діє 9 товариств. Самі представники інших народностей ображаються, коли їх називають національними меншинами. Чимало з них активні, організовують різноманітні заходи та гуртують навколо себе інших.

Мода мусульман – у шовку та золоті

Вони моляться п’ять разів на день, діляться релігійними знаннями і не дотримуються моди. Ісламські традиції для багатьох залишаються «диковинкою». Про них думають як про побожних людей, які суваро дотримуються власних традицій, в сім’ях яких домінує чоловік, а жінка не має права голосу. Дівчат вчать підкорятись, а майбутнього обранця їм обирають ще змалечку. З типовою мусульманською сім’єю познайомились і журналісти «ВСІМ». Домінуюча роль чоловіка тут відчувається одразу. Абдуль Карім Мухаммедов – голова мусульманської громади Хмельниччини.  Дружина Марьям допомагає йому відновлювати ісламські традиції і в усьому слухається чоловіка. Пара має двох маленьких донечок – Хатіджу та Асію. Поки голова сім’ї розповідає журналістці про культуру і традиції, дружина сором’язливо поглядає на чоловіка і бавить дітей, сидячи на підлозі.

- Коли дівчина виходить заміж, чоловік бере на себе відповідальність за її охорону,  догляд, забезпечує її усім необхідним. Адже жінка – складне створіння. Слід дивитись, аби в її серці була гармонія, - говорить Абдуль Мухаммедов.  – В наших сім’ях - культ матері. Чоловік знаходиться посередині між дружиною та матір’ю, і має більше прав по відношенню до своєї жінки, аніж її батьки. Статистика показує, що в ісламських країнах немає дитячих будинків та будинків престарілих. Це вказує на нашу культуру і відношення батьків і дітей.

Окрім цього, мусульмани говорять про свою гостинність. Звичайні родинні «посиденьки» часто перетворюються у свято. Під час таких зборів розмовляють про релігію, діляться новими знаннями. Моляться за традицією – п’ять разів на день. А кожен захід супроводжується читанням Корану.

Зовнішньому вигляду вони приділяють особливу увагу, особливо представниці прекрасної половини. Статусність сім’ї вимірюється тим, скільки на жінці золотих прикрас. Чим їх більше, тим краще відношення чоловіка до своєї дружини.

- Жінки в нас ходять закриті. Вони беруть приклад з мами пророка Ісуса – найсвятішої жінки. Це дозволяє не допускати по відношенню до жінок негативних думок. В пріоритеті – натуральний шовк, а прикрасою є хустина.

Єврейська сім’я Хмельницький не проміняє

До них ставились по-різному, найчастіше - з гумором. Колись Проскурів майже наполовину був заселений євреями. Тут їхня громада розбудовувала своє релігійне, культурне та економічне життя. З типовою єврейською родиною вдалося познайомитись і журналістам «ВСІМ». Сусанна Абрамівна та Єфим Леонідович нерозлучні вже шостий десяток. Чоловік в усьому підтримує дружину. Пара виховала двох доньок, має внуків і правнуків. Сім’я пишається своїм прізвищем, яке в перекладі означає «священна людина».

Подружжя має захоплення – разом знімають на відео кожен момент з життя своєї родини. Мають архів, починаючи від народження правнуків до зустрічей і подорожей на Батьківщину.  Всі спогади і приємні моменти бережуть у серцях та альбомах. Одним з таких дуже пишається жінка. Адже у величезному альбомі – усе їхнє життя. Мають як подяки зі школи, так і любовні записки. 

- Коли у наших дівчат народжувались діти, внуки, я збирала фото і зробила домашній архів. Моїй внучці зараз 27-й рік, а в мене досі є її ручка, якою вона писала до мене. Тут збереглись навіть листи моїх батьків. Все, що відбувалось тоді в країні, у нашій сім’ї – вся історія у цій папці, - розповідає Сусанна Кац, тримаючи в руках папку.

Сусанна Абрамівна щопонеділка ходить до синагоги. Там з іншими молиться за своїх рідних і благополуччя в країні.

- Перше, що робимо у синагозі – молимось за державу. У євреїв так прийнято, яка б не була влада. Буде добре в країні – буде добре людям, - переконана жінка.

Подружжя розповідає, ще змалечку їх та батьків навчали єврейським літерам, молитвам.

Наука євреїв починалась зі знання Тори. Єфим Леонідович пояснює, що це вчення складається із більш як 600 законів, які віруюча людина повинна читати і дотримуватись. Хоча сам Єфим Кац до синагоги не ходить.

Подружжя мало можливість поїхати до багатьох країн. Однак не захотілося їхати з Хмельницького. Кажуть - їхня Батьківщина на тій землі, де поховані предки. Діти з внуками і правнуками приїздять не так часто, збираються на 9 травня. Разом йдуть на цвинтар та згадують своїх рідних.

Поляки змалечку вчать Біблію

Хмельницькі поляки виховують дітей у католицьких традиціях, розмовляють польською вдома і частують гостей національними стравами. Їхню сім’ю мало що відрізняє від інших. Світлана Чубай та Олександр Савосько зовсім не схожі одне на одного. Спокійний та мовчазний чоловік і весела дружина, яка полюбляє бути у центрі уваги. Разом пара вже 15 років.

Він – православний, вона – католик. Колись це не завадило їм створити міцну сім’ю, а чоловік заради коханої погодився вінчатись у костелі. Весілля гуляли у традиційному українському стилі. Виховують двох діток – Божену і Захарія. Вони називають себе практикуючою католицькою родиною. Ходять до костелу усі разом. Світлана люб’язно погоджується показати фотографії. Дивилися світлини з одруження, вінчання і першої сповіді їхніх дітей. Остання церемонія - надзвичайно урочиста. Дівчаток вбрали у білі сукні, а хлопчиків - у білі костюми.

- Особливістю нашої культури є перше причастя у дітей. У віці 8-10 років дівчатка і хлопці вперше сповідаються. Три роки вони мають ходити до релігійної школи і змалечку вивчають історію, традиції,  релігійні та історичні дати. У нас всі польські традиції пов’язані з католицизмом, багато переплітаються із православними. Так само відзначаємо Пасху, Різдво. За різдвяним столом у нас йде ділення оплатком – бажаємо одне одному миру. Вінчання таке ж, як у православній церкві, лише трохи спрощений обряд, - розповідає Світлана.

Сім’я береже польські традиції. З іншими поляками збираються разом, дивляться фільми, польські новини та відзначають релігійні свята у дружньому колі. Активно займаються творчою діяльність. Під час різдвяних свят їхня спілка організувала театралізовану ходу Трьох Царів. Вони постійно співають у хорі. Серед польської громади діє так звана скаутська організація, яка доглядає за цвинтарем по Кам’янецькій.

- Ми є визнані у Польщі, але там і так вистачає поляків. Тут наше коріння, бабці і дідусі поховані. Ми не маємо жодного права поїхати до Польщі і собі весело жити у Європі. Ми маємо нести свою польськість тут, тим паче, що зараз це не важко, - говорить Світлана Чубай.

Уся польська громада нараховує близько 40 тисяч учасників. На Хмельниччині їх є понад 200 тисяч.

Коментарі (0)

Анонім

Ви не авторизовані

Новини за темою