Маршрут “Хмельницький - Рим” чоловік придумав сам. Він минув 6 країн Європи: Польщу, Словаччину, Австрію, Угорщину, Словенію та Італію. І якщо хтось запитає: “як?” - чоловік відповість: “ногами”.
Сказати, що відпустка 43-річного Івана Лишика є особливою - не сказати нічого. У розпалі літа чоловік взяв на плечі рюкзак, на пояс і стегно вчепив сумку і вирушив у мандрівку. Як то кажуть, ноги в руки і вперед. Щоправда, ноги були в зручному взутті, а от в руках - атлас автомобільних доріг чи компас.
2 липня близько 07:00 - 07:30 Іван відправився у подорож. У рюкзаку, що на спині, ніс намет, спальний мішок та запас харчів. У сумочках на поясі та стегні - різну дрібноту. На іншому стегні - літрову флягу. Саме так чоловік подолав близько 2 400 кілометрів.
Під час подорожі Іван намагався максимально обійтися без комфортних йому речей. Для цього майже обмежив себе у користуванні гаджетами. Їх він замінив атласом автомобільних доріг і компасом. Пересувався переважно другорядними дорогами. Час від часу робив зупинки: лягав на узбіччі та релаксував. Таке задоволення дозволяв собі лише на десять хвилин. Якщо затримувався довше, то сам собі казав: “слід вставати з цієї зони комфорту.”
За час свого походу, 66 ночівель чоловік провів у наметі. Розставляв свій “будиночок” в лісі, полі чи в горах. Вечерю готував у казанку. Поза цивілізацією Іван тішив себе стравами із картоплі, рису чи гречки. Не забував і про м’ясце чи рибу. Прокинувшись вранці, снідав, за словами чоловіка, “як справжній німець”. Ласував бутербродами, нутеллою чи повидлом. Запивав все чаєм і вперед - у дорогу.
Та відчути “комфорт на смак” Іван таки собі дозволяв. Кілька разів за всю подорож він залишався на ніч у друзів. Навіть більше, якось на ночівлю Івана покликали незнайомці. Він погодився.
Шість ночей з подорожі було проведено у друзів. Одна з них - у Львівській області. У Словаччині ночував ще в одного друга. А в Словенії зупинився у невідомих людей. Вони почувши, куди я йду - запропонували в них заночувати - розповідає Іван.
Мандрівка Івана нагадує пригодницьку стрічку. І в зливу, і в “страшенну” спеку він бачив перед собою лиш одне: кінцевий результат. Шлях з Хмельницького до Риму був тернистим. Чоловік зізнається, що якось ледь на змію не наступив. Було, що й стало трохи лячно через стадо диких кабанів.
Іван Лишик дійшов до Риму 10 вересня, близько 21:00 - 21:30. У пункті призначення своєї мандрівки він пробув три дні. Згодом відправився в Північну Італії. А за добу рушив автобусом до України.
Загалом “піша” подорож в Італію обійшлася Івану в 740 євро. Сам чоловік зізнається, що дешевше було б, якби він не купував деяких продуктів харчування.
Свою “пішу” подорож Іван затіяв не випадково. Ба більше: до неї готувався і навіть здійснив кілька тестових версій. Перед походом в Рим чоловік рушив пішки в село до матері та до Дністра.
Іван ніколи не захоплювався подорожами. Сама ж ідея піти пішки до Риму виникла в чоловіка спонтанно. Тож навіщо? Чоловік хотів довести, що він є гідним нащадком свого предка. Адже прадід Івана у свої часи дійшов пішки з Північної Італії до Львівщини. Щоправда, дещо за інших обставин.
Ідея піти пішки до Риму з’явилася спонтанно на підставі порівнянь. У 1914 році за часів Австро-Угорського правління мій прадід, якого звали теж Іван, потрапив в Першу світову війну, де його було поранено аж в Північній Італії. Там його вилікували. Він повернувся звідти пішки. Це була відстань до Львівщини, що складала близько 1 300 кілометрів - розповідає Іван.
Іван Лишик працює викладачем італійської мови. Навіть зі своєї подорожі він повернувся саме тоді, коли й пообіцяв студентам. Сьогодні чоловік каже, що похід в Рим додав йому наснаги. Водночас він вже планує наступну свою мандрівку. На надувному човні він планує подорож по річці Дністер.
“Наступного року жодної Європи, тільки моя Україна” - каже Іван.
Слідкуйте за новинами Хмельницького у Facebook, Telegram, Instagram, Viber та YouTube.
Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.