Тимошенко для «Віри. Надії. Любові» не позувала

- Чула, що наш пам'ятник — то на честь Тимошенко. А інші говорять, що то скульптори себе зобразили: кобзар — це батько-скульптор, а берегиня — його покійна жінка. Де правда? - з таким запитанням до редакції газети «ВСІМ» звернулась студентка Антоніна Юрчук.

Згідно з офіційною версією, в основі композиції —постаті трьох давніх українських берегинь: Віри, Надії та Любові. Тріада розміщена на великому колі, яке символізує вічне, нерозривне коло буття і спадкоємності поколінь.
У цьому ж колі є фігури лелек, кетяги калини, грона винограду — символи родючості і єдності, рушники, якими здавна українські матері благословляють своїх дітей. А на зворотному боці композиції кобзар з кобзою — виразник дум і надій українського народу.
Чиї обличчя мають берегині і кобзар, журналісти газети «ВСІМ» запитали в автора композиції, скульптора Богдана Мазура. На запитання про схожість Леді Ю та берегинь митець розсміявся.
- Може, там ще й Янукович є? - перепитав Богдан Мазур. - Я створював всі зображення з тих людей, яких бачив на вулицях. Нікого конкретного тут немає — ані мого батька, ані матері. Це збірний образ. І Юлія Тимошенко мені не позувала. А те, що є багато версій, — так навіть цікавіше. На тому і зупинимось.
Про те, що хмельницька «Віра. Надія. Любов» є уособленням Юлії Тимошенко, під час мітингу на підтримку екс-прем'єрки заявив народний депутат Лев Бірюк.

- Ми з вами стоїмо на цій площі, перед ось цим пам’ятником. Подивіться уважно – там Віра з косою Юліною. Чому? Тому що у народа українського є віра одна. І тільки вона здатна повести, бути чесною перед людьми і перемогти. Надія теж з косою, це в косу там вплетені калина, квіти і так далі. Вона недаремно перед нами стоїть, тому що це наша Юля, - сказав Лев Бірюк.
До речі, встановлення скульптури неодноразово привертало увагу громадськості. Найперше — через зависоку, на думку активістів, вартість. Нагадаємо, початкова ціна скульптури становила 4,5 мільйона гривень, майже половину з яких склали гроші, що у добровільно-примусовому порядку зібрали з бюджетних працівників області, а також внески меценатів. Згодом, в зв'язку з облаштування майдану, загальна вартість склала понад п'ять мільйонів.
На початку весни «скульптуру» встановили активісти молодіжної організації «Кріпаки». Щоб заощадити, Віру і компанію зліпили зі снігу. На символічність не поскупились. За словами авторів, Віра, Надія і Любов – це звичайні українські жінки, яким і потрібно поставити пам'ятник за нелегку долю.
Так, Віру представили в якості комунальниці, яка постійно латає розбиті дороги, Надією визнали лікарів, які працюють на застарілому обладанні та в поганих умовах, а Любов'ю — матерів, які, попри усі складнощі, дають життя маленьким українцям та намагаються їх виростити та виховати.
Гроші, потрібні для встановлення пам’ятника, активісти просили жертвувати «тим, кому вони необхідні щоденно». Такими, на думку організаторів, є діти, лікарні, школи, комунальне господарство.
Ще один варіант «Віри. Надії. Любові» тоді ж, у березні, представили хмельницькі «бютівці». На колишньому «чорному квадраті» активісти поклали дрова, пластикове відерце та гасову лампу. Свою версію автори «скульптури» пояснили тим, що через проведені реформи хмельничани невдовзі ходитимуть по воду до Бугу, опалюватимуть житло дровами та читатимуть при «керосинці». Бюджетні гроші запропонували витратити на зарплатню та пенсії вчителям.