Разом 24 години на добу
Тетяна та Василь працюють у Центральному відділі міліції. Півроку тому вони одружилися і тепер щодня бачаться і на службі, і вдома.
- Вдома ми бачимося годину ввечері та годину зранку, коли на роботу збираємося, - каже Тетяна Макотерська. - Я дуже переживала, що ми на службі будемо одне одному набридати. Проте зрозуміла, що все навпаки. Ми майже не бачимося – тільки обідаємо разом. Я приходжу з роботи о восьмій і відразу беруся щось готувати, а чоловік приходить ще пізніше.
Тетяна дуже весела та приємна дівчина, Василь – серйозний і добрий чоловік. Разом вони – ідеальний тандем. Попри те що у подружжя Макотерських серйозна професія та часто доводиться спілкуватися із неприємними людьми, вони сприймають усе позитивно. Посмішка не покидає їхні обличчя.
- Жінку-міліціонера не обманеш, що в засідці сидиш, - посміхається Василь Макотерський. - Таке тут не пройде. Навіть коли затримуюся з роботи, дружина знає, де я був і з ким. Добре, що є мобільний зв'язок. А ще у нас така професія, що доводиться часто на роботі пропадати, тому колеги інколи заздрять, що моя жінка мене частіше бачить, ніж їхні дружини їх.
Негатив додому не несуть
В першу чергу дільничний має бути хорошим психологом. Знайдеш підхід до людини – будеш кращим на своїй дільниці, кажуть міліціонери. Так само наполегливість і професіоналізм – якості, без яких неможливо працювати з людьми. Дільничного часто називають обличчям міліції, тому важливо, щоб він мав повагу і довіру мешканців.
- На роботі багато чого можна надивитися, але негатив додому не несемо, - каже лейтенант Тетяна Макотерська. – Переважно зіштовхуємося на роботі з сімейними конфліктами, дебошами, сварками. Такі випадки бувають мало не щодня. Але потрібно терпляче з усім справлятися. Позитиву в нас багато. Колектив дружній. Щодня є з ким поговорити. Ми із чоловіком працюємо у різних кабінетах, проте за порадою я завжди приходжу до нього. Він – мій найкращий радник.
Прийом заяв, скарг, повідомлень, їх розгляд і ухвалення по них рішень – це тільки мала частина обов’язків, покладених на дільничних інспекторів. Тому у вільний час працівникам міліції частенько хочеться втекти подалі від буденних справ. У вихідні закохані їздять до родичів у Летичів, звідки самі родом. Також люблять активний відпочинок на природі та кататися на ковзанах. Коли пара залишається у місті, то проводять єдиний вихідний – неділю – перед телевізором.
- Від міського галасу можна втекти на природу, до річки, - каже майор міліції Василь Макотерський. – Та робота перш за все. Адже дуже приємно, що натхненна праця має результат. І люди мені вдячні за це. Є, звісно, і свої мінуси, адже коли всі святкують – ми працюємо.
Романтика не вмерла
Дільничні кажуть, що вибрали правильну професію і міняти її не хочуть, адже саме завдяки їй вони і познайомилися.
- Я проходила практику в Летичівському райвідділі міліції, саме там і побачила свого майбутнього чоловіка, - каже Тетяна. - Вже коли моє практичне навчання завершувалося, Василь запросив мене на каву після роботи. Потім ми довгий час спілкувалися через смс.
Коли Василь дізнався, що Тетяна хоче працювати в Хмельницькому, він перевівся із Летичева у Деражню. Так було ближче їздити.
- Він приїхав до мене в гості та й так і залишився, - каже дівчина. - Почали жити разом. Спочатку я працювала в Ярмолинцях, а він – у Деражні. Щоранку роз’їжджалися по різних містах.
Молоді люди хоч і жили разом, проте їм постійно бракувало часу, аби побути вдвох. Навіть друзі щоразу дивувалися, що парочка ніжно тримається за ручки та обнімається.
- Пропозицію руки і серця я отримала у Меджибізькій фортеці, - каже Тетяна. - Того дня приїхали на вихідні у Летичів до батьків, але я навіть не здогадувалася, що саме того дня буде такий сюрприз. Він підготував святковий стіл, все прикрасив кульками, а потім відійшов, начебто подзвонити, і повернувся з букетом троянд та каблучкою.
Додайте Всім.юа до вибраних джерел у Google