Врятував побратимів ціною життя: Хмельниччина попрощалася з Романом Кузіним
- Герою було 37 років.
- РОман пройшов шлях від строковика й миротворця в Конго до досвідченого бойового командира.
Сьогодні, 17 листопада, Шепетівська громада попрощалася із лейтенантом Романом Кузіним (позивний «Bizon»). Роман був командиром взводу безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем.
Роман народився 26 січня 1989 року в селі Покощівка Ізяславського району в родині аграріїв. У 2006 році закінчив школу, а у 2007-му — здобув фах електромонтера у Львові. Того ж року розпочав строкову службу, а в травні 2008-го підписав перший контракт, пов’язавши життя із військовою справою.
Пройшов шлях від навідника-оператора в Яворові до заступника командира взводу, певний час працював у Замковій виправній колонії №58 в Ізяславі. Після підготовки в Полтаві служив у Бродах начальником радіостанції, а у 2013 році повернувся до Яворова командиром бойової машини та механізованого відділення.
У 2014 році у складі миротворчої місії ООН виконував завдання в Демократичній Республіці Конго. З вересня 2016 року служив на Шепетівщині у 224-му окремому автомобільному батальйоні, де згодом очолив відділення технічного обслуговування.
За роки служби був відзначений високими державними та відомчими нагородами, серед яких — почесні нагрудні знаки «Золотий хрест», «За досягнення у військовій службі» II ступеня, «За взірцевість у військовій службі» I ступеня, медаль ООН «На службі миру», «Учасник АТО», відзнаки «За оборону Волновахи», «Залізна 24», а також орден «За заслуги перед Запорізьким краєм» III ступеня.
За всіма військовими званнями стояв турботливий син, брат, чоловік і батько двох доньок — Оксани та Ганни. У червні 2024 року він одружився з Наталією. У цивільному житті захоплювався риболовлею, прогулянками лісом, колекціонуванням монет і мріяв добудувати власний дім для родини, проте з початком повномасштабного вторгнення залишився вірним присязі та бойовим побратимам.
З початком повномасштабного вторгнення Роман залишився в строю та служив у складі 167-ї бригади командиром взводу безпілотних авіаційних комплексів. Пройшов Запорізький, Сумський та Донецький напрямки. Побратими знали його як надійного командира з позивним «Bizon», який постійно дбав про забезпечення підрозділу та завжди був готовий прийти на допомогу.
10 листопада 2026 року Роман востаннє вийшов на зв’язок із дружиною Наталією, сказавши, що дуже зайнятий. Під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку він потрапив під удар ворожого дрона. У критичний момент Роман подбав про побратимів — вивів хлопців із небезпечної ділянки та врятував їхні життя, а сам загинув від ворожого влучання, про це повідомила Шепетівська міська рада.
Додайте Всім.юа до вибраних джерел у Google