Андрій Клименко: роки йдуть, а романтика залишається

Він співак, композитор, актор, режисер, а тепер і продюсер. Нещодавно започаткував великий проект «Я – артист!». - Необхідно розвивати та допомагати талановитим людям. В грудні почнуться зйомки, а після свят буде великий гала-концерт, - каже Андрій Клименко

Маленький Андрійко зростав у родині вчителів. Попри це, тихим та спокійним хлопчиком назвати його не можна було ніяк.

- Моя мама все життя працювала завучем-організатором в сусідній школі. Одного разу, десь в класі сьомому, я зі своїми друзями вирішив прогуляти кілька уроків. Поруч був базар, і саме по ньому ми прогулювалися. Купили пива і йдемо собі далі. Й тут раптово моя мама нас помітила. Всіх запросила до себе в кабінет. Одразу подзвонила до нашого директора школи і на наступний день викликали всіх батьків моїх друзів. Ну й, звичайно ж, мою маму. Ми запам’ятали цей момент на все життя, всі тоді отримали добрячої прочуханки.

- Батько в мене був вчителем фізкультури і кожного літа працював у піонерському таборі фізруком, я постійно був з ним, - ділиться спогадами Андрій Клименко. – Туди ж приїжджав також Саша Пономарьов й навіть проводив нам дискотеки. Мені на той час вже років дев’ять було, і я дуже хотів так само співати. Зараз зустрічаю знайомих, і вони теж згадують наші веселі дитячі пісенні вечори.

Відео дня

В шкільні роки Андрій був різнобічно розвиненим хлопцем. Грав у КВН, у баскетбол, а у змаганнях з вільної боротьби навіть здобув звання кандидата в майстри спорту. В десятому класі Андрій вперше в житті вирішив спробувати свої сили у великому пісенному конкурсі «Соловейко долі» в місті Чернівці.

 - Я отримав там другу премію, про мене навіть написали в місцевій газеті. Як зараз пам’ятаю, я тоді був дуже щасливий. Мені настільки сподобалася сцена, що я почав ще активніше в цьому напрямку працювати. Їздив на потужні конкурси, які влаштовував Микола Мозговий, наприклад, в Ялту, на «Море друзів». На ньому я став дипломантом. Згодом, в тих же Чернівцях на конкурсі Володимира Івасюка отримав другу премію.

Коли постало питання про подальше навчання, за порадою Олександра Пономарьова Андрій вступив до Хмельницького музичного училища. Так як до цього в нього музичної освіти не було, довелося навчатися грі на контрабасі. Співати не полишав, при будь-якій можливості виступав на музичних вечорах.

- Я прагнув співати своїх пісень. Перша власна пісня «Нікого, крім тебе» досить легко написалася. В той час в нас дуже популярною була радіостанція «Поділля-центр». Віддав їм пісню, й тоді її всі підхопили. Я йшов по вулиці, а люди навздогін наспівували її. Лише тоді я зрозумів, що це хіт, і є якась популярність. Згодом проводилася зйомка кліпу на першу пісню, запис альбому. На презентацію приїхали Юрко Юрченко, Марина Одольська, Олександр Пономарьов. З гуртом «Мотор’ролла» в альбомі була записана дуетна пісня.

Тоді в місті відкрився бар «Прем’єра», який зібрав у своїх стінах багато талановитих особистостей.

- В нас згуртувалася потужна компанія на чолі з Оленою Польовою. Там ми всі здобували свою популярність – Наталія Валевська, Тетяна Рябініна, Олена Мороз, Андрій Романіді, Михайло Максимов, який Вєрку Сердючку грав. Чи не вперше люди ходили не просто у розважальний заклад, а саме, аби побачити нашу програму. Зараз при нагоді збираємося, хоча й нечасто, адже у всіх свої справи. На той час дуже популярною була програма «Шанс», всім хотілося туди потрапити. Першою від нас поїхала Наталка Валевська, потім і я. Пригадую, коли перший раз потрапив на «Караоке на майдані», заспівав гарну вокальну пісню, бо думав, що цим треба брати. Але все не так вийшло, як думалося, на цьому проекті людям потрібно дещо інше. Отримав в подарунок десяток яєць і поїхав назад додому. Але ж я такий, що просто так не зупинюсь. Добре обдумавши, обрав веселу, запальну пісню «Смажений кабанчик» і «порвав» народ. Таким чином потрапив у «Шанс». Сказати, що це мені щось дало в кар’єрі, то ні. Це, напевно, було ще одним стимулом для подальшої активної творчої праці.

Декілька років тому в житті Андрія сталися зміни. Співак, який звик до сцени театру  Старицького, вийшов на неї у іншому образі.

 - Якби мені раніше хтось сказав, що я буду не лише співати в театрі, а й грати, я б дуже здивувався… Одного разу я зайшов до кав’ярні та побачив генерального директора нашого театру Петра Данчука та режисера Мирослава. Підійшов привітатись, а режисер, поглянувши на мене, сказав, що я на цигана дуже схожий. А я тоді небритий був, зарослий дуже. Питає – Андрію, хочеш до нас в театр? А я відповідаю – а що я там буду робити? Приходь, розберемося! Я, звісно, творча людина, але… Я повністю увійшов у ту атмосферу.

У виставі «Нічні трудівниці паризьких тротуарів» Андрій зіграв невелику, проте одну з головних ролей.

- Я відіграв в понад десяти постановках: «Дуель», «Квартет на двох», «Стрибок у постіль», «Запорожець за Дунаєм» та інших. Зараз йде прем’єра «Благочестивої Марти». В грудні буде прем’єра «Ніч перед Різдвом». Взагалі-то грається легко. Мінус у тому, що немає акторської школи, але плюс, що я кожну роль пропускаю через себе. На думку режисерів, людина, яка приходить дивитися виставу, мені вірить.

В перерві між концертами та театром Андрій Клименко намагається двічі на тиждень займатися баскетболом, причому, виходить так, що не зі своїми однолітками, а з ровесниками свого батька.

- Окрім баскетболу, я просто шаленію від рибалки. Нещодавно їздив порибалити у село Кузьмин. Я ще на такий риболовлі в житті не був! Закинув вудку, «хоба» – є. Закинув, і знову… Буквально через годину мені вже не хотілося ловити рибу, настільки було багато коропів. В основному я полюбляю активний відпочинок на природі. Це відбувається з друзями та колегами з театру, в нас гарна компанія. Є в мене ще такий заядлий рибак, колега по сцені Вітя Шайда.

Зі своєю дружиною Валентиною Андрій разом вже близько 12 років. Познайомилися у тій же «Прем’єрі».

 - Скажу відверто, дружина Валя – це людина, за якою я як за кам’яною стіною. Вона мене не зрадить, ніколи не відвернеться, незважаючи на якісь фінансові негаразди чи ще щось. Це людина, якій я можу довіритись та на яку можу повністю покластись. Ми тривалий час разом працювали у «Прем’єрі». Спочатку були просто друзями, та з часом наші стосунки переросли у дещо більше. Разом виховуємо дев’ятирічного сина Матвія. Він ходить в музичну школу по класу саксофону. Ми йому професійний інструмент подарували. Матвій, як на мене, моя копія. Дивлюся на нього й згадую своє дитинство.

Від першого шлюбу співак має доньку Олександру. З шістнадцятирічною дівчиною у батька дуже гарні дружні стосунки.

- Я спілкуюся з першою дружиною Світланою, також товаришуємо з її теперішнім чоловіком. Всі приходять на мої концерти. Донька Олександра дуже часто зі мною радиться, тато для неї – головне, й мені це дуже подобається. Нещодавно повідомила, що хоче стати журналісткою. Це її вибір, і я її завжди підтримаю. Вона іноді співає на моїх концертах. В березневому подарувала мені гарну пісню. Я тоді зробив сольний концерт і відчув, що є сили, поїхав у тур по області. Я був задоволений як музикант, як продюсер концерту та як режисер. До речі, в цьому році я закінчую Київську національну академію керівних кадрів і мистецтв й отримаю диплом режисера масових заходів.

Незабаром Андрій Клименко планує стати продюсером.

- Разом з дружиною Андрія Романіді Ольгою ми започаткували великий проект «Я – артист!». Необхідно допомагати молодим та талановитим людям.  В грудні почнуться зйомки. А на Різдво чи Старий новий рік буде великий гала-концерт.

В планах артиста – наступного року зробити сольний виступ з симфонічним оркестром та брати участь у виставах театру, на які він із задоволенням запрошує усіх.

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.