«Світ на дотик»: історія незрячого подружжя Антона та Вікторії

• Пересування з тростиною, силуети людей та світ на дотик.
• Все це – частина життя незрячого подружжя, яке живе на Хмельниччині. 
• Історію Антона та Вікторії дізнавайтеся в цьому матеріалі.

- У вас тут відчувається протрузія. Ці ущільнення на дотик, як бульбашки, – каже масажист Антон, працюючи із пацієнткою.

Разом із дружиною вони є незрячими. Відчувають цей світ переважно на дотик. Працюють масажистами вже понад 5 років. А місяць тому відкрили свій салон у Хмельницькому. Назва – символічна. «Світ на дотик». Історію подружжя дізнавайтеся в цьому матеріалі.

Незрячість звела пару ще в студентстві

Він родом з Дніпропетровщини. Вона – з Хмельниччини. Антон та Вікторія почали втрачати зір ще в дитинстві. Тепер же бачать погано. Антон – розпізнає лише силуети людей. Пересувається вулицями з тростиною. Вікторія ж має зір кращий, ніж у чоловіка. Проте також бачить не чітко. 

Ця особливість звела пару разом ще під час навчання на Херсонщині. Там, у Генічеську, обидвоє вчилися на факультеті для людей з вадами зору. Вивчали медсестринство й техніки масажу. Після навчання одружилися. У пари народилося двоє синів. Поганий зір не заважає їм жити, працювати, виховувати дітей.

- Коли я народила старшого сина, всі дуже дивувалися, як я маю за ним дивитися. Наприклад, якщо в нього буде висип, то як я маю його побачити. Але я все відчувала. От в мене мама не бачила, наприклад, якийсь прищик, а я його відчувала. Звісно, мені було страшно. Бо це маленька дитина, а я погано бачу. Але з часом я все виконувала автоматично, – розповідає Вікторія.

У побуті подружжя має свої правила. Скажімо, у них все лежить на своїх місцях. Аби кожен міг швидко знайти те, що потрібно. На дворі зорієнтуватися в просторі не рідко допомагають пішоходи. 

Проте не обходиться і без нетолерантних людей, – розповідає подружжя. Зокрема – на вулиці можуть зробити зауваження, на кшталт: «Ти що сліпий?», «Куди йдеш?», «Куди дивишся?» Однак на це пара реагує спокійно і навіть з гумором.

- Щоб щось розгледіти, я дуже придивляюся. Корекцію мені не можуть зробити. Ще 10 років мені діагностували, що це невиліковно. Чоловік має більш бічний зір. Часто навіть голову на бік тримає. Жодних операцій в Україні нам не можуть запропонувати, – говорить Вікторія. 

Допомагають смартфони

Пара розповідає, аби щось добре роздивитися, їм дуже допомагають смартфони. Наприклад, Антон має спеціальний додаток на телефоні, який все озвучує. Вікторія ж може збільшити на екрані масштаб, аби роздивитися те чи інше зображення. 

Каже – за цією схемою може побачити, як діти виступають на якомусь святі. Оскільки її присутність на таких заходах не дозволяє роздивитися все, що там відбувається. Натомість знявши відео на телефон, згодом все збільшує та переглядає. 

- Я взагалі раніше не розумів, як жити далі. Депресія була та апатія. Проте згодом я побачив, як живуть люди, в яких взагалі темнота в очах. І тоді зрозумів, що якщо вони можуть нормально жити, то і я можу. Коли пересуваюся вулицею, то більше орієнтуюся на свій слух та нюх. Також я відчуваю енергетику людей. З тростиною ходжу в тому числі й для того, аби люди розуміли, що я є незрячим. І таким чином надавали мені допомогу, якщо це буде потрібно, – додає Антон.

Попри поганий зір, подружжя добре все відчуває на дотик. Адже це допомагає їм жити і навіть працювати. Так, свою кар’єру масажистів вони розпочали в Генічеську. У місті, де й навчалися. Робота була сезонною. В інший час подружжя працювало в різних областях країни. Зокрема – і на Київщині. Саме звідти вони перебралися на Хмельниччину після початку повномасштабної війни.

- У Генічеську ми мали сезонну роботу. А так жили в Білій Церкві. Там у нас був свій масажний кабінет. Після початку великої війни ми повернулися в Білогір’я, на Батьківщину Вікторії. Почали й там працювати. Та згодом вирішили відкритися у Хмельницькому. Тож зараз ми їздимо сюди з Білогір’я, – розповідає Антон. 

Чи зручно незрячим у Хмельницькому?

Подружжя каже про зручності, які помітили в Хмельницькому для людей з вадами зору. Зокрема – тактильна бруківка біля пішохідних переходів. Та світлофори зі звуковим супроводом. Обираючи в Хмельницькому кабінет для своєї діяльності, також зважали на деякі фактори. Це окремий вхід до будівлі. Відсутність багатьох сходинок. Близьке розташування до зупинок. 

Свій салон під назвою «Світ на дотик» вони відкрили на початку квітня. Вже мають клієнтів, яким виконують різні техніки масажу. В тому числі так звану техніку сліпого масажу. Антон та Вікторія за допомогою дотиків можуть розпізнати різні дефекти, які виправляють за допомогою власних рук. 

- Все відчуваємо на дотик: ущільнення, фізіологічні порушення й таке інше. Вважаємо, що в будь-якій ситуації не треба складати руки, а треба йти далі. Ставити цілі перед собою і досягати їх. Будь-який свій недолік треба зробити своєю перевагою, – каже подружжя.

Антон та Вікторія також діляться своїми планами на майбутнє. Мовляв, хочуть відкрити в Хмельницькому ще один салон. Крім того, забезпечити роботою людей з вадами зору. Оскільки на своєму досвіді вони знають: незрячі можуть якісно та ефективно виконувати свою роботу.  

Читайте також: Роман Миколаїв: «Довелося платити за помилку життям дорогих людей»

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.