Залишилася дружина та донька: у Хмельницькому попрощалися із Героєм Віктором Марценюком

• Чоловік повернувся з-за кордону, щоб стати на захист держави. 

• Раніше воював у АТО, доєднався до лав ЗСУ у 2022-му. 

• Загинув 13 травня на Харківщині під час виконання бойового завдання.

29-річний Віктор Марценюк родом із села Котюржинці на Теофіпольщині Хмельницької області. Чоловік служив за контрактом, був учасником АТО, а потім виїхав за кордон й працював там. З початку повномасштабного вторгнення повернувся в Україну і пішов боронити свою державу. Спочатку воював на Донецькому напрямку, після – на Харківському. Там він і загинув. 

Рятував життя ризикуючи своїм 

Попрощатися із Віктором Марценюком прийшли і його побратими. Військовий із позивним «Бистрий» розповів: із Віктором познайомилися з перших днів війни, коли формувався їхній стрілецький батальйон. Чоловік пригадує загиблого Героя, як надзвичайно мужню людину, а також як гідного командира свого взводу – справедливим і коли потрібно жорстким. 

– Одного разу, коли у Донецька була одна проблема, він не боявся, а виконував усі поставлені завдання. Тримав усіх в кулаці. Не боявся комусь щось сказати, когось образити та його поважали. Був як командиром, він мав стати командиром, – розповів побратим.  

А ось демобілізований військовий із позивним «Псіх» каже: Віктор двічі врятував йому життя. Одного разу, під час виходу на завдання, росіяни скинули на місце дислокації гранату дроном – «Псіх» був поранений. Тоді Віктор, не боячись удару ворога, прибіг на місце і витягнув побратима. 

– Буквально декілька хвилин і він на всіх крилах пригнався: мене погрузили, вивезли. Я пройшов лікування і повернувся назад. Другий раз я наступив на гранату, хлопці мене винесли. Тоді він дуже оперативно спрацював. Ніякого страху. Він був справжнім чоловіком. Я пишаюсь тим, що я його знав, – додав товариш.  

«Дуже була хороша дитина»

Попрощатися із загиблим Героєм прийшла і його перша вчителька – Ірина Михальчук.  Вона викладала у нього з 1 по 4 класи. Жінка пригадує, як вперше побачила, «веселого й завжди усміхненого Вітю Марценюка». Він був таким, що з ним усі хотіли товаришувати. 

– Пам’ятаю, як маленький усміхнений хлопчик забіг до класу і сів за першу парту - так ми з ним почали знайомство. почалося наше знайомство Він завжди був веселий, привітний, у нього було стільки дитячих мрій. Йому хотілося все й одразу здійснити. Настільки була щира дитина, що ми завжди намагалися з ним більше спілкуватися. Діти просто хотіли бути з ним, бути його друзями. «Хто буде з Вітьою сидіти за партою, хто буде з Вітьою гратися на перерві». Дуже була хороша дитина, – пригадує жінка.  

Жінка каже – часто бачила його, коли він приїжджав додому із фронту. Завжди був привітним до неї й ніколи не розповідав нічого поганого. Лише заспокоював і казав: «Все буде добре». 

– Коли ми з ним зустрічалися завжди біг на зустріч і казав: «Ірина Володимирівна, я радий вас бачити». І настільки людина передає тепло. Вже навіть коли він був на війні, я теж зустрічалася з ним, підходила коли він приїжджав додому. Завжди він хотів розказати щось приємне, ніколи не говорив про щось сумне, завжди казав: «Все буде добре, все буде добре».

Ірина Михальчук додала: у нього була дружина і маленька донька. Вони дуже чекали його додому. А донечка сподівалася, що тато прийде на її випускний із садочка. 

У Віктора Марценюка залишилася ще мати та двоє братів. Поховали Героя на Алеї Слави у мікрорайоні Ракове. 

Читайте також: 

«Такі діти народжуються раз в століття», – мати про загиблого 28-річного Богдана Власюка

На "щиті" повернулись семеро захисників з Хмельниччини. Хто вони

Попрощались з 29-річним військовим Артемом Кушнером. Без тата залишилось двоє доньок

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.