Дехто думає, що він депутат, інші вважають, що він високопосадовець. А друзі-активісти по-дружньому називають його «Директором» хмельницького майдану. Насправді ж 28-річний хмельничанин Олександр Тарнарудський працює охоронцем та мріє створити щасливу українську сім’ю.
Завжди привітного та усміхненого , вбраного у діловий костюм, хмельничанина Олександра Тарнарудського , якого півтора роки тому майже ніхто не знав, тепер знає усе місто. Його життя круто змінилося після Революцій Гідності. Сашка можна побачити майже на всіх масових акціях, які відбуваються в Хмельницькому.
- Мої знайомі кажуть, що я активний громадянин і справжній українець, - розповідає «ВСІМ» Олександр. - Під час подій на Майдані мене показували по телевізору, люди почали впізнавати мене на вулиці. Навіть на «Толкучці» мене зустрічали й казали, що я майданівець, що я активіст.
Жив на майдані
Як тільки на хмельницькому майдані Незалежності почали збиратися перші активісти, Сашко вирішив повністю змінити своє життя. З листопада він не пропускав жодного зібрання. У цей час він не працював та майже не з’являвся вдома.
- У Хмельницькому я вийшов на майдан після того, як у Києві побили студентів. Тут я і днював, і ночував аж до самого кінця Революції. Я також їздив у Київ підтримати наших хлопців, - каже активіст. - Був я і під стінами СБУ в той день, коли стріляли в людей. На моїх очах підстрілили Людмилу Шеремет. Коли стрілянина була у самому розпалі, я разом з іншими хлопцями штовхав тролейбус, аби перегородити виїзд з двору. У той день я був у бойовому настрої і мені не було страшно, я знав, що правда на нашому боці. Бабушка навіть не знала, що я був під СБУ. Я вже їй потім признався, коли родичі мене по телевізорі побачили.
Під час протестів Олександра завжди підтримувала його мама, яка нерідко в лютий мороз виходила з ним на майдан. Хлопець розповідає, що активна громадянська позиція призвела до сварки з коханою дівчиною.
- Дівчині було прикро, що я багато часу присвячував Майдану, а не їй. Я пояснював, що це моя країна і я маю її захищати. Думаю, у ті дні вона просто переживала, щоб я не захворів. Так само за мене переживали мої близькі, які вже зараз гордяться мною, - розповідає Олександр Тарнарудський.
Одяг як вияв індивідуальності
Олександр був помічником одного із депутатів Хмельницької міської ради. Вже тоді він почав налагоджувати зв’язки. Після Революції він продовжив свою активну громадську діяльність у хмельницькій Раді Майдану. А на життя заробляє охороняючи міське управління освіти. Непрестижна робота не заважає Сашку завжди солідно виглядати. У його гардеробі є декілька класичних костюмів та краватки. Саме у такому вигляді він з’являється на зібрання активістів, але часто його можна побачити у костюмі і на Проскурівській.
- Я знайомий з багатьма депутатами як міської, так і обласної рад. З будь-ким можу поздороватися за руку. Мені приємно, що кажуть «ось пішов «директор майдану» . На це я не ображаюся. А коли я виступаю на Раді Майдану, кажуть, що я спікер ради, - розповідає Олександр Тарнарудський. - Костюм одягаю, аби люди бачили, що я інтелігентна людина. Через це до мене зверталися люди і просили вирішити їхні проблеми, бо вважали мене депутатом. Але це просто мій стиль. На майдані я також так одягався, вже потім ходив в камуфляжі, бо так зручніше.
Готовий знову мітингувати
Олександр Тарнарудський вважає себе справжнім патріотом України. На підтвердження цього він вибрив тризуб у себе на потилиці. Хлопець каже, що хоче захищати Батьківщину від нападників, але піти воювати він не може. А все через те, що він єдиний годувальник в сім’ї.
- Я боровся заради того, щоб країна змінилася. Я намагаюся пояснити людям, які вважають, що війна почалася через Майдан, що вони не праві. Якщо мітинги знову будуть, то я буду одним з перших, хто підтримає ідею в Хмельницькому, - каже Олександр. – Але на війну піти не можу, бо в сім’ї один працюю, та не маю як залишити батьків.
Нелегальні перевізники, гральний бізнес та дитячий алкоголізм, - найбільші проблеми Хмельницького, вважає Олександр. Він зізнається, що міг би виправити усі недоліки, якби керував містом.
- Якби хтось з мешканців подав мою кандидатуру, то я б поборовся за крісло мера. Але, на жаль, в мене немає стільки грошей, скільки потрібно для передвиборчої кампанії, - каже Сашко.
Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.