Альтернатива інтернату: як патронатні сім'ї рятують дітей на Хмельниччині
- У патронатні родини віддають дітей, яких вилучають від біологічних батьків або шукають їм прийомних.
- Патронатна сім’я – альтернатива інтернату.
За останні два роки кількість патронатних сімей на Хмельниччині зросла з 2 до 49. Вони стають тимчасовим прихистком (від 3 до 6 місяців) для дітей, яких вилучили з біологічних родин або яким шукають нових батьків.
Патронат – це сімейна альтернатива інтернатам, а дитина перебуває цей час у безпеці та затишку. Про це на заході «Жива книга: відверті історії турботи про дітей» розповіла регіональна координаторка проєкту «Родина для кожної дитини» Лілія Варгата. Як ця система працює на практиці – розповідаємо далі.
Як працює патронатна родина на Хмельниччині
– Перший наш хлопчик ходив на хор. І зараз він мені каже: «Я напевно буду вступати в духовну семінарію», – так про свій досвід розповідає представниця патронатної сім’ї Аліна Чуднова.
Разом із чоловіком вони у шлюбі вже 17 років та виховують двох власних дітей. Сім'я переїхала на Хмельниччину з Харкова на початку повномасштабного вторгнення й оселилася в Гуменецькій громаді, що у Кам’янець-Подільському районі. До цього подружжя понад 10 років присвятило волонтерству та допомозі родинам у складних життєвих обставинах, а також брало участь у програмах наставництва.
Після переїзду та облаштування на новому місці, розповідає Аліна Чуднова, подружжю бракувало відчуття соціальної користі. Тому, коли в громаді запропонували створити патронатну родину, вони пройшли навчання і в липні 2024 року офіційно приступили до роботи.
– Коли розумієш, що можеш бути чимось більшим і кориснішим, ніж просто жити на власному рівні. Зараз ми хочемо допомогти якомога більшій кількості дітей, бо вони цього справді потребують, – зізнається жінка.
За цей час, розповідає Аліна Чуднова, через їхню родину пройшли вже троє підлітків, віком 13–14 років. У своїй діяльності подружжя чітко розподіляє обов'язки: чоловік, як професійний спортсмен, відповідає за дисципліну та режим, а Аліна – за емоційний контакт, розмови, дозвілля та довіру.
– Дитина, яка знаходиться в нашому середовищі, може подивитися, як розподіляються обов’язки в родині. Також ми часто подорожуємо, в нас багато друзів, дитина формує нове середовище спілкування.
Роботу з підлітками родина порівнює з екстреною допомогою, де насамперед потрібно закрити базові медичні та побутові потреби, а також дати дитині свободу вибору.
– Ми – як швидка медична допомога. Приходить дитина – і ми одразу закриваємо першочергові потреби: перевірити зір, піти до стоматолога, до педіатра. А друге, що ми можемо дати за ці кілька місяців – це впевненість у собі та можливість обирати. Щоб дитина пішла в магазин і сама обрала нові речі, які їй до вподоби, або вирішила, чим вона хоче займатися.
Головна мета патронатної родини, каже жінка – це змінити світосприйняття дитини, навчити її брати відповідальність за власне життя та показати здорову модель сімейних стосунків, де дорослі є опорою.
– Щоб дитина не залишалася в позиції жертви: «чому це зі мною сталося?». Я намагаюся вкласти в них думку, що це як гра: ти проходиш складний рівень, отримуєш досвід і йдеш далі, розвиваєшся на вищому рівні. Твоє життя не зупиняється.
До вибування дитини з сім’ї після кількох місяців подружжя ставиться з прийняттям, каже Аліна Чуднова:
– Це як у лікарні: ви звернулися в «швидку», вас вилікували й виписали. Лікар же не їде жити з пацієнтом далі. Коли дитина від нас йде – ми відпускаємо її з довірою, любов'ю і сподіваємося, що вкладене зернятко згодом проросте.
У майбутньому подружжя мріє про власний опікунський досвід чи усиновлення, проте ці плани зберігає до повернення додому в рідний Харків, а поки спрямовує всі сили на тимчасовий захист дітей на Хмельниччині.
Діти мають бути у сім’ї
Станом на зараз 67 дітей перебуває в патронатних сім’ях у 25-ти громадах області, ще три родини розпочали навчання, розповідає регіональна координаторка проєкту «Родина для кожної дитини» Лілія Варгата.
– Є діти, які потребують негайного вилучення з сім’ї, є діти, які потребують наставників. Є діти, що повернулись з евакуації.
Таким дітям, зазначає Лілія Варгата, важливо бути саме в сімейному оточенні. Загалом на обліку служби у справах дітей Хмельницької ОВА перебуває понад 1600 дітей-сиріт і позбавлених батьківського піклування, розповіла її очільниця Любов Тимофіїв. 93% із них – влаштовані в сім’ї.
– За кожною цифрою стоїть дитина, якій дорослі допомагають пережити складний період. Ми говоримо про дитину, яка має право зростати в любові, в турботі, в безпеці, відчувати себе потрібною і мати поруч із собою дорослого, якому можна вірити.
Поки дитина тимчасово перебуває в патронатній сім’ї, каже Любов Тимофіїв, соціальні служби працюють із її біологічними батьками. Бо першочергове завдання – аби діти росли в сім’ї.
Подякуй журналістці гривнею
Додайте Всім.юа до вибраних джерел у Google
