Наче старовинне проскурівське фото початку ХХ століття. Про новий мурал та історію будинку

Художник-монументаліст Андрій Томчишин завершив роботу над своїм третім муралом в місті під назвою «Проскурів в Ретроспективі». Над приміщенням міської бібліотеки для дітей імені Тараса Шевченка вже красується величезне полотно, яке кидається в очі за кілька десятків метрів.

Попередні роботи Андрія  - «Осінній джаз» та «Козак Мамай». Ще кілька днів і фотозона під муралом також буде готовою. Нагадаємо, що на здійснення даного проекту міська рада дала з бюджету 290 тисяч гривень.

Фотозона ще в розробці

Андрій Томчишин вже майже закінчив працювати над проектом муралу та фотозони по Проскурівській, 56. Митець розповідає, що розпочав роботу в кінці червня, а зараз Будинок Берлянта вже намальований і стіна для фотозони уже пофарбована в помаранчевий. Залишилось тільки одягнути електричні щитки у «костюми» ретрофотоапаратів.

- Зверху мурал - ніби як старовинна проскурівська фотографія початку ХХ століття, на якій зображений будинок, якого вже немає. А знизу фотозона. Там буде дві малі металеві скульптурні форми - 2 старовинних фотоапарати. Вони будуть там, де два електрощитки коло будинку. Ті щитки будуть «одягнені» в фотоапарати. На фоні помаранчевої стіни, - розповів Андрій Томчишин художник-монументаліст.

Проект не тільки мистецький, а й науковий

 Андрій Томчишин зізнається, що це вже не перша його ідея. Їх митець подав до міської ради близько двадцяти, серед яких тільки 8 ідей по створенню скульптур. Чому сама цей проект все ж мав успіх і на нього виділили кошт, тому що, як розповідає художник, даний проект не тільки мистецький, а й науковий та культурний. Щоб його запропонувати і здійснити Андрій Томчишин радився з відомими краєзнавцями міста.

- Я звернувся до міської ради зі своєю ідеєю, це не те, що я щось одне подав, в основному все не проходить, немає фінансування. А ідей в мене було багато. Та при здійсненні даної, я радився з краєзнавцями міста: з Сергієм Єсюніним, Дмитром Казанцевим, Артемом Ромасюковим та іншими.

Чому саме Будинок Берлянта? Щоб згадати, що така будівля була. Це місце обрав, тому що якраз навпроти цього будинку, де мурал, на місці «Ангела Скорботи» стояв Будинок Берлянта, - пояснив Андрій Томчишин.

Якісні фарби збережуть вигляд муралу

Митець стверджує, що для здійснення проекту він використовує досить якісні фарби, тому гарний вигляд мурал зберігатиме ще довго. 

- Не можу сказати, коли потрібно буде поновляти малюнок. Знаю, що матеріали коштовні, вони показують себе добре. Тому що я ними користувався, коли малював попередні два мурали, то порівняно з іншими, вони за рік абсолютно не вицвіли, тобто фарба якісна, - розповів Андрій Томчишин.

"Будинок-красень був висаджений у повітря"

Про Будинок Берлянта пише краєзнавець Сергій Єсюнін у своїй книзі «Прогулянка Проскуровим. Історичні нариси.»

"Проскурівський купець Янкель Берлянт вклав практично всі свої капітали у спорудження триповерхового прибуткового будинку на розі Олександрівської (нині Проскурівська) і Старобульварної (нині Свободи). Будівництво завершилося в 1910 році, будинок вийшов розкішний й одразу завоював собі славу найкрасивішого в місті. Оренда приміщень у будинку була дорогою і спочатку особливих прибутків домовласнику не приносила — занадто мало знаходилося бажаючих знімати кімнати за високими цінами. Але удача Берлянту посміхнулася: з 1912 року весь будинок у довгострокову оренду терміном на 15 років взяло Управління Подільської залізниці. Але орендарі гроші внесли наперед поки що на 5 років — до 1917 року. Як відчували.

Після приходу радянської влади Подільська залізниця була націоналізована, управління ліквідоване, а будинок Берлянта передали військовому відомству. У 1920-х роках цей будинок займали різні організації місцевого гарнізону, а в 1930-х роках тут розташувалися штаб кавалерійського корпусу Червоного козацтва і управління 105-ї особливої ділянки “Військбуду”. Мабуть, саме ці обставини і стали тією причиною, за якою в перші дні війни 1941 року під час відступу Червоної Армії, будинок-красень був висаджений у повітря. Старожили розповідали, що в такий спосіб знищили архіви тих військових установ, що перебували в цьому будинку.

Після закінчення Великої Вітчизняної війни на руїнах будинку був впорядкований сквер, у якому в 1953 році встановили скульптуру пролетарського письменника Максима Горького. В 1997 році сквер був повністю перебудований, а в його центрі встановлений пам’ятник жертвам репресій «Ангел Скорботи”".

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.