Свою колекцію майстер жартома, але з гордістю називає «приколом» Хмельницького.
П’ятдесятирічні ретро-автомобілі, які ніби щойно зійшли з конвеєра, прикрашали весілля багатьох молодят нашого міста.
Наймолодшому авто у колекції Юрія Головка – 48 років. Саме стільки зим назад була спущена з конвеєра чорна «Чайка», на якій й досі катаються хмельницькі молодята. Всім іншим за 50 років. Червоно-чорний «Москвич» має 60 років.
- Ця машина — мій ровесник, - сміється Юрій Кирилович.
Для душі, а не за гроші
Давати раритетним авто нове життя чоловік став вже на пенсії. Спочатку сам, а згодом у реставрації авто почали допомагати друзі.
- В нас нормальні люди. Заходять, цікавляться. Якби не було підтримки, мені б складніше було. Я б робив би ніби «пустишку». А так – о, добре, допомагають, - розповідає майстер. - Освіти такої, спеціальної, я не маю. Це все Богом дане, мабуть. Роблю для душі. Якщо працювати для грошей, то ніколи толкової машини не вийде. А коли реставруєш для людей, для колекції, то ремонт йде як по маслу.
Нехай люди радіють
Загалом у колекції майстра одинадцять авто. Попри солідний вік, всі на ходу.
- Вже одинадцятий рік я збираю. Першою зібрав «Чайку», потім «Москвича», потім «Запорожця»… Потім «ВАЗ», «інвалідку», «Волгу». Я люблю робити машини у ретро-стилі. Але це ще не всі. Деталі – дістаю. Домовлятись потрібно вміти. Але це ж роками робиться, і за десять років я вже знаю, де що можна дістати, - з посмішкою розповідає Юрій Головко.
На блискучих корпусах машин, які стоять у просторому гаражі-майстерні, ані пилинки.
- Для всього навіть не вистачає місця, - розповідає Юрій Кирилович, прибираючи з капоту помаранчевої «Побєди» гайкові ключі й ганчірки. – В мене є ще три машини, і вони стоять по інших місцях. А хотілося б десь їх презентувати, мати можливість поставити – нехай би всі дивились. Найцікавіше спостерігати за дітьми, коли вони сюди приходять. В них аж зіниці розширюються. Виставки ми робили, на День міста у параді їхали мої машини. Добре б було, якби салон виставковий зробили. Мені від цього ніякого зиску не треба, просто хочу, щоб люди раділи. А я б колекцію розширював би.
Ретро-весілля – мрія
Кабріолет, над яким зараз працює майстер, схований за ширмою – аби фарба й бруд не потрапляли на вже готові машини.
–У нас же в місті немає нічого ексклюзивного, щоб молодят возити. Всі позвикали – лімузини, лімузини… А кабріолет – це цікаво, - каже майстер. – З відкритим верхом. Сліпучо-білий, для дівчат. Почав збирати десь місяця півтора тому. Але тут роботи ще на місяців чотири-п’ять. До літа впораюсь - і буде по місту їздити.
Найчастіше на весілля обирають «Чайку». Причина – у великому просторому салоні авто нареченій не заважає пишний кринолін весільної сукні.
- У «Чайці» наречена — як королева. Їй зручно. І в кабріолеті зроблю так, щоб було багато місця. Це ж все треба продумати. Зйомка також. От сидять вони у лімузині, гарно. Але ж не видно нічого – хто поїхав. А відкритий верх – і люди бачать. Краса! Я хочу щоб дійсно ретро-весілля було, від «а до я».
Говорячи про весілля, майстер зітхає.
- От що таке ретро? Якщо ретро-весілля, то повинно бути три-чотири машини. От тоді це ретро. Йде покоління «ГАЗ», наприклад, три машини… Гарно, стильно. А то замовляють «Чайку» і до неї — лімузин. Ну це знущання якесь над смаком, - каже Юрій Головко.
Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.
Anonymous