Мандрівка Олександрівською: якою стометрівка була сотню років тому

Проскурівська вулиця. Стометрівка. Улюблена вулиця хмельничан для приємних прогулянок та розмов за чашечкою кави. Ця центральна частинка Хмельницького побачила тисячі облич, сотні закладів, пережила голод та війну. Вона має захопливу історію. Журналістка vsim.ua підібрала найцікавіші факти з історії цієї вулиці. Факти та історія вулиці взяті із книги Сергія Єсюніна “Прогулянка Проскуровом”.

Булки, меблі та фотографії

Триповерховий будинок, що має адресу Проскурівська, 2, стоїть на розі із Соборною. Його архітектура - візерунки цегляного стилю у поєднанні з модерном. Там, де зараз купують книжки у книгарні “Є” та п’ють капучіно у маленьких кав’ярнях, сто з хвостиком років тому розташовувалась перша у Проскурові студія фотографії Герша Давидовича Голованевського. Саме тут у Хмельницькому першими почали робити та продавати світлини. Відкрита у 1894 році купцем Давидом Голованевським, фотографія набула широкого розголосу серед проскурівчан завдяки його сину Гершу Голованевському.

Окрім студії, перший поверх займала “Булочна”, салон меблів та щіточна майстерня Хаї Вайншток. Другий поверх та мансарда повністю належали готелю “Сільва”.

Піца та дантист

У будинку, що на Проскурівській 6, хмельничани звикли смакувати піцою. Нещодавно, коли на місці піцерії “МакСмак” відкрили “Кухмістерську Хаселеву”, містяни зацікавились, звідки ж така назва. 

Лев Соломонович Хаселев був одним із найзнаніших стоматологів міста. Наприкінці ХІХ століття зуболікування було доволі-таки дорогим заняттям, купити устаткування та інструменти могли дозволити собі одиниці. Тож першим дантистом у Проскурові, який все-таки зміг дозволити собі відкрити кабінет, став Лев Хаселев. 

У 1898 році на центральній вулиці міста чоловік обладнав найкращий на той час зубний кабінет. У цьому ж домі він проживав, і здавав ще одну квартиру поруч. 

Тож тепер, коли ви проходитимете повз Проскурівську, 6, знатимете: на місці, де зараз хмельничани куштують піцу, ще 100 років тому люди пломбували свої зуби.

Перший Проскурівський ТЦ

Будівля із червоної цегли, де наразі продаються золото та парфуми у магазині “Едем”, раніше розташовувався найкращий торгівельний будинок Проскурова - гастроном Журавльової.

Купецькими справами родина Журавльових почала займатись ще у першій половині ХІХ століття. Їхнє ремесло набуло величезних масштабів, адже свої гастрономи родина мала у багатьох містечках Подільської та Волинської губерній, та навіть у Києві.

У гастрономі Журавльової продавались не лише продукти. Проскурівчани могли придбати там і російське та іноземне вино, і ікони для домашньої молитви. А чоловіки, вийшовши з гастроному, могли одразу поспішати та полювання, адже там продавалось навіть усе мисливське спорядження.

Аптека Деревоєда

Проскурівська, 13 не міняє своїх традицій. Будівля, де зараз розташована аптека “Синиця”, раніше також була місцем, де містяни купували собі порятунок від хвороб.

На початку 70-х років ХІХ століття провізор Людвіг Іванович Деревоєд відкрив у Проскурові власну аптеку на розі Олександрівської та невеличкого провулка, що вів до єврейських кварталів (незабаром завдяки аптеці цей провулок отримав назву Аптекарська. Зараз це вулиця Проскурівського підпілля). 

Для Деревоєда аптека була чи не найбільшою гордістю, адже він зумів обладнати її за останнім словом науки і техніки. Аптека мала лабораторію, сухий підвал, комору та спеціальне приміщення, де відбувалось настоювання та висушування лікувальних трав. 

Розвиваючи власну справу, Людвіг Іванович став одним із найзаможніших мешканців Проскурова. Аптечний бізнес у поєднанні із орендою будинку дарували чоловіку дуже великі гроші.

Хто ходив до “Слона?”

Ресторан “Слон”, на місці якого зараз стоїть “Кондитерська лавка” та “Beef and Cake” на Проскурівській, 15, у першій половині ХХ століття славився своїм пафосом.

На відміну від багатьох закладів того часу, “Слон” пропонував відвідувачам найвишуканіший асортимент. Кажуть, що навіть у часи громадянської війни, коли у Проскурові панував голод та розруха, у “Слоні” можна було замовити чорну ікру та ананаси, звісно за велетенські кошти. Також, “родзинкою”, що приваблювала міську знать, був оркестр із 18 незрячих музикантів. 

На другому поверсі розміщувались готельні номери. Однак готель набув сумнівної репутації - здебільшого номери на ніч використовувались багатіями задля плотських утіх. Готель не зачинявся навіть на часи війни. Він, як і раніше, приймав чоловіків та їхніх супутниць аж до 1921 року.

У перші роки радянської влади номери віддали під школу. Однак навчальний заклад проіснував там недовго: уже за кілька років симбіоз ресторану та готелю знову було відновлено.

Ілюзіон та будинок з драконами

Під адресою Проскурівська, 18 розташовані два будинки, які з’єднані між собою прибудовою з арочним проїздом. 

Першим з’явився будинок ближче до перехрестя. Саме у ньому в 1910 році Єфим Горенштейн відкрив ілюзіон (кінотеатр) під назвою “Модерн”. Кінотеатр був дуже красивим. Сяйво електричних ламп, художнє різьблення на дверях, штори з червоного оксамиту та величезні дзеркала - усе це приваблювало проскурівське населення відвідати ілюзіон. Зал для глядачів мав 200 місць. Перші 5 рядів продавались за найдешевшою ціною, адже місця були дерев’яними. Далі йшли м’які, дорожчі стільці. А праворуч і ліворуч розміщувались крісла для найбагатших відвідувачів. 

Наступний від перехрестя будинок “виріс” у 1910 році. Побудував його Ізраїль Оксман. Однак за ім’ям власника містяни його ніколи не називали. Називали цікавіше - “Будинок з драконами”. Бо, справді, якщо уважно придивитись до оздоблення фронтонів, можна побачити дракончиків з ліпнини. Такого декору ще не було у жодному з тодішніх будівель.

Сьогодні ці будинки перебувають у розпорядженні музичної школи №1.

Перукарня це вам не голярня

На початку ХХ століття, аби підстригтись та привести свою шевелюру в порядок, містяни звертались до так званих “голярень”. Це були непоказні глиняні халупки. Однак уже в той час для знані Проскурова на Олександрівській відкрили показові, гарні перукарні. Однією із них була перукарня на Проскурівській, 21.

У спогадах проскурівського нотаріуса Колоколова зазначаються такі слова “...В городе появился первый настоящий парикмахер-маникюрист”. Звал он себя Вольдемаром и каждому гостю задавал одни и те же вопросы. Если гость пришел побриться, он спрашивал: “Сделать вам “буланже” или “великоросса”? А по окончанию работы приговаривал: “Вы теперь настоящий “комильфо!”.

“Чкальник”

Кінотеатр, що з 1992 носить ім’я Тараса Григоровича Шевченка, більшість хмельничан літнього віку будуть тепло називати “Чкальник”, тобто кінотеатр імені Чкалова. 

Будівництво нового спеціалізованого кінотеатру в Проскурові почалось у 1936 році, воно навіть було включено до республіканського плану розвитку народного господарства України. 

13 листопада 1940 року відбулось урочисте відкриття нового кінотеатру. Аби стати свідком такої новини, на площі зібралось понад тисячу містян. 

Кінотеатр імені Чкалова відразу став чи не найбільшою гордістю Проскурова, навіть увійшовши до одних з найкращих в Україні. З моменту відкриття він жодного разу не змінював свого профілю. Навіть у роки німецько-фашистської окупації тут продовжували демонструвати кіно, щоправда, лише для солдатів і офіцерів німецької армії.

А що цікавого про Проскурівську-Олександрівську вулицю знаєте ви?

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Facebook, Telegram, Instagram, Viber та YouTube.