• встановлено - 1992 року
• автори - художники Іван Зноба і Валентин Зноба, архітектор Валерій Громикін.
• опис - гранітний 5-метровий пам‘ятник, вирізблений із з‘єднаних між собою чотирьох брил. Розташований на невеликому підвищенні.

Спочатку був камінь

Скульптура зроблена так, що камінь ніби переростає у монументальний образ Шевченка. Його міцність символізує незламність та непохитність духу Кобзаря.

Автори скульптури, створюючи образ поета, брали за основу світлину, на якій зображений рано постарілий 47-річний Шевченко, який, на той момент, нещодавно повернувся із заслання. Як і на фото, Кобзар стоїть в кожуху та у смушковій шапці, спираючись на костур. 

- До проголошення незалежності піднялось питання про встановлення пам'ятника Шевченку. Міська влада пішла на підтримку, тому зробили замовлення у відомого скульптора Валентина Зноби. Спочатку в 1991 році встановили камінь, - на тому місті мали спорудити монумент Шевченку. А в 1992 вже відкрили пам‘ятник, - розповів дослідник історії, архітектури та культури міста Хмельницького та Поділля Сергій Єсюнін. 

Після відкриття пам’ятника перейменували і сквер - з Коцюбинського на Шевченка. А також перейменували й кінотеатр з Чкалова.

Пам‘ятник у сквері має попередника

Перший пам’ятник Тарасу Шевченку з’явився у місті у 1959 року. Поставили його з нагоди 145-річчя поета на однойменному бульварі (теперішня вулиця Шевченка, - прим.авт) . Двометрову залізобетонну скульптуру виготовили на Львівській кераміко-скульптурній фабриці.

“Відливали монумент з уже готової форми, яку встигли скористувати ще з нагоди 140-річчя Кобзаря в 1953–54 роках. Внаслідок цього й з’явилися кілька майже ідентичних варіацій цього пам’ятника, що різнилися між собою лише кольором чи деякими деталями в зображенні одягу поета. І досі, до прикладу, в Гримайлові на Тернопільщині, Самборі та Дрогобичі на Львівщині можна побачити такий самий пам’ятник, який височів і на нашому бульварі Шевченка..., - пише у своєму дослідженні Вікторія Папонова, хранитель фондів музею історії міста Хмельницького.

Шевченко уступив місце тролейбусам

У 1919 році з нагоди 105-ї річниці з дня народження Кобзаря Велика Вокзальна вулиця була перейменована на бульвар Шевченка. І перший пам’ятник поету був встановлений на початку цього бульвару. Але простояв Тарас там недовго. Місцеві посадовці вирішили, що бульвар, а разом із ним і пам’ятник заважатимуть - в планах влади було розширення вулиці з можливістю пустити по ній тролейбусні маршрути.

У 1981 році бульвар почали реконструювати, щоб пустити тролейбусні маршрути. Зелені надсадження, як розповідають історики, закатали в асфальт, а пам’ятник демонували.

Куди поділи Кобзаря?

Хмельницький 11 років був без Шевченка - з 1981 по 1992 рік. Хмельничани, відколи зник монумент, цікавились його долею, та ніхто не знав, куди ж точно “переселили” Кобзаря. Вочевидь, місця у Хмельницькому йому не знайшли, адже пам’ятник й до сьогодні прикрашає школу у селі Рахнівка Дунаєвецького району.  

“Спершу, як годиться із мотлохом, завезли на «Спецкомунтранс», де бетонну громадину залишили просто неба, адже наказу «згори» про його знищення не було. Про всяк випадок треба було зачекати остаточного рішення міськвиконкому щодо подальшої долі хоча й не унікального, але все ж таки пам'ятника національному генію. Отже, після кількарічних поневірянь з 1981 по 1984 роки його привели до ладу в міських художніх майстернях та передали до місця його нинішнього перебування, а саме до села Рахнівка Дунаєвецького району, де його встановили до 170-річчя з дня народження Тараса Григоровича на подвір’ї Рахнівецького НВК у 1984 році”, - пише Вікторія Папонова.