Алкоголь та його вплив на печінку (новини компаній)

• Вступ
• Як алкоголь впливає на печінку?
• Симптоми ураження печінки
• Діагностика та лікування
• Профілактика алкогольного ураження печінки

Вступ

Після келиха вина чи святкового застілля більшість людей не відчуває жодних змін. Проте, саме в цей момент печінка вже активно працює, щоб знешкодити алкоголь і мінімізувати його токсичний вплив на організм. Вона має унікальну здатність до відновлення, але і її ресурси мають межі. 

Існує міф, що печінка страждає лише від тривалого зловживання чи великих порцій алкоголю. Насправді клітини печінки (гепатоцити) зазнають токсичного ушкодження та гинуть за будь-якого потрапляння етанолу в організм – навіть від одного келиха.

Чому ж ми не відчуваємо цього одразу? Печінка має колосальний, майже супергеройський регенераторний потенціал. Вона здатна неймовірно швидко відновлюватися, заміщуючи ушкоджені клітини новими. Окрім того, у самій тканині печінки немає больових рецепторів, тому процес її хронічного перевантаження тривалий час проходить абсолютно безсимптомно.

Проблема виникає тоді, коли алкоголь надходить надто часто або у великих об'ємах. У такому режимі природний ресурс відновлення печінки виснажується. Вона просто не встигає регенерувати, і на місці загиблих робочих клітин починає розростатися жирова або сполучна тканина (рубці). Якщо руйнування печінки триває роками, звичайний процес рубцювання (фіброз) переходить у свою термінальну, незворотну стадію – цироз.

Оскільки ушкодження печінки тривалий час перебігає без болю чи дискомфорту, важливо не чекати появи симптомів, а періодично перевіряти  її стан за допомогою лабораторної діагностики. Адже це єдиний спосіб дізнатися чи правильно працює печінка. Печінкові проби в Діла дозволяють оцінити функцію печінки ще до появи виражених проявів захворювання. Головним маркером безпосереднього ушкодження клітин печінки (гепатоцитів) єАЛТ аналіз, який допомагає виявити пошкодження клітин печінки на ранніх етапах. Проте, для встановлення точного діагнозу рівень АЛТ ніколи не оцінюють ізольовано. Його аналізують у співвідношенні з іншим важливим ферментом – АСТ (аспартатамінотрансферазою). Розрахунок їхнього балансу дозволяє лікарю диференціювати, що саме є причиною ураження: токсичний вплив алкоголю, вірусний гепатит чи серцево-судинна патологія.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), шкідливе вживання алкоголю щороку спричиняє близько 3 мільйонів смертей у світі, а хвороби печінки є одними з найпоширеніших наслідків його токсичної дії. Саме тому варто знати, як алкоголь впливає на печінку, які симптоми можуть свідчити про проблему та як вчасно її виявити.

Як алкоголь впливає на печінку?

Печінка – головний орган, що відповідає за знешкодження алкоголю в організмі. Понад 90% спожитого етанолу переробляється саме тут за допомогою спеціальних ферментів. Цей процес складається з двох ключових етапів, і ефективність кожного з них закодована у наших генах.

Рис. 1. Двоетапний шлях знешкодження алкоголю в печінці.

1. Етап перший: коли етанол (який сам по собі є психоактивним токсином) потрапляє в печінку, за нього береться перший фермент – алкогольдегідрогеназа (АДГ). Активність цього ферменту визначена генетично. У когось АДГ працює блискавично, швидко перетворюючи алкоголь на отруйний ацетальдегід (такі люди майже не відчувають ейфорії від сп'яніння, а одразу отримують симптоми отруєння). У інших – фермент «повільний», тому алкоголь довше циркулює в крові, забезпечуючи тривале сп'яніння. АДГ окислює етанол і перетворює його на ацетальдегід. Ацетальдегід – це екстремально токсична канцерогенна сполука. Вона приблизно в 10–30 разів токсичніша за сам алкоголь. Саме накопичення ацетальдегіду викликає нудоту, прискорене серцебиття, головний біль та почервоніння обличчя.

2. Етап другий: щоб організм не загинув від накопиченої отрути, миттєво вмикається другий фермент – альдегіддегідрогеназа (АЛДГ). Його завдання – максимально швидко наздогнати перший фермент, підхопити небезпечний ацетальдегід і окиснити його до ацетату (абсолютно безпечної оцтової кислоти). Далі ацетат легко розпадається на воду та вуглекислий газ і виводиться з організму.

Що таке «азійський синдром» сп'яніння?

Важкість похмілля та швидкість руйнування печінки залежать від балансу між першим та другим етапами:

1. Ідеальний баланс: АДГ працює помірно, а АЛДГ – швидко. Токсичний ацетальдегід нейтралізується миттєво, не встигаючи пошкодити клітини печінки. Людина майже не страждає від похмілля.
2. Генетичний дисбаланс (накопичення отрути): якщо у людини генетично активна (швидка) АДГ, але дуже пасивна (повільна) АЛДГ, виникає катастрофічний ефект. Перший фермент лавиноподібно виробляє ацетальдегід, а другий фермент просто не встигає його утилізувати. Цей стан генетичного дефіциту АЛДГ є дуже поширеним серед представників монголоїдної раси (так званий alcohol flushing syndrome або «азійський синдром»). Такі люди фізично не можуть переносити алкоголь: навіть мікродоза викликає у них миттєвий приплив крові до обличчя, нудоту та сильне отруєння. Саме у людей з повільним другим етапом ацетальдегід найдовше затримується в тканинах, завдаючи найстрашніших ударів по гепатоцитах, провокуючи швидкий розвиток жирового гепатозу, гепатиту та цирозу.

Ацетальдегід ушкоджує клітини печінки, провокує запалення та порушує обмін жирів. За даними наукових джерел, діапазон ураження печінки внаслідок регулярного вживання алкоголю охоплює кілька послідовних стадій: від жирового гепатозу (стеатозу) до алкогольного гепатиту, фіброзу та цирозу – найважчої та, на жаль, незворотної форми ураження.

Перша стадія – жирова інфільтрація розвивається у більшості людей, які регулярно вживають значні дози алкоголю: за деякими дослідженнями, стеатоз виявляють майже у 90% осіб, що споживають понад 60 г чистого етанолу на день. Це приблизно кілька келихів міцного алкоголю щодня. Важливо, що на цьому етапі зміни ще можна контролювати: якщо людина відмовляється від алкоголю, печінка здатна відновитися. Але якщо вживання триває, розвивається алкогольний гепатит – запалення тканини органа, яке вже суттєво порушує його роботу.

Печінка алкоголіка – саме такою фразою часто описують орган на останній стадії хвороби, вкритий рубцевою тканиною замість живих, працездатних клітин. Цироз – це фінальна, незворотна стадія хвороби. За науковими даними, хвороба розвивається приблизно у 10–15% людей з хронічною алкогольною залежністю, хоча не всі з них про це знають – до 30–40% випадків цирозу виявляють лише посмертно, під час розтину.

Сучасна медицина відмовилася від поняття «безпечної норми» алкоголю. Хоча тривалий час у літературі фігурували умовні межі (наприклад, щоденне вживання понад 30 грамів чистого спирту), реальність набагато суворіша. Чутливість печінки є глибоко індивідуальною: у когось навіть мінімальні, але регулярні порції (наприклад, вечірній келих вина кілька разів на тиждень) можуть запустити процес жирового переродження клітин вже за кілька років.

Особливо вразливою до токсичного впливу алкоголю є жіноча печінка. Жінки стикаються з серйозними ураженнями органу за значно менших доз алкоголю та за коротший проміжок часу, ніж чоловіки.

Симптоми ураження печінки

Найпідступніше в алкогольному ураженні печінки те, що на ранніх стадіях воно майже не дає про себе знати. Печінка не має больових рецепторів, тому людина може роками жити з жировим гепатозом, не відчуваючи нічого, окрім легкої втоми чи важкості в правому підребер'ї після їжі.

Проте, сьогодні світова медична спільнота замість жирового гепатозу використовує новий, значно точніший термін – МАЖХП (метаболічно асоційована стеатозна хвороба печінки). Ця назва підкреслює, що накопичення жиру в печінці – це не просто ізольована проблема органу, а прямий наслідок метаболічних порушень в організмі (таких як надмірна вага, коливання рівня цукру в крові, підвищений артеріальний тиск чи збої в ліпідному профілі). Без своєчасної діагностики МАЖХП тихо та невпинно прогресує від звичайного накопичення жиру (стеатозу) до небезпечного запалення (стеатогепатиту) та фіброзу.

З прогресуванням хвороби симптоми стають відчутнішими: з'являються постійна слабкість, зниження апетиту, нудота, здуття живота, тяжкість або тупий біль у правому боці. Шкіра та білки очей можуть набувати жовтуватого відтінку – це ознака жовтяниці, яка свідчить про порушення відтоку жовчі. На пізніх стадіях додаються набряки ніг, збільшення обсягу живота через накопичення рідини (асцит), судинні «зірочки» на шкірі, свербіж, підвищена кровоточивість і сплутана свідомість – прояв печінкової енцефалопатії, коли токсини, які мала б знешкоджувати печінка, впливають на роботу мозку.

На пізніх, термінальних стадіях розвивається цироз, який запускає смертельно небезпечний ланцюжок ускладнень:

• портальна гіпертензія (блокування кровотоку): оскільки печінка майже повністю заміщується щільною рубцевою тканиною, вона більше не може пропускати крізь себе кров від органів травлення. Тиск у великій ворітній (портальній) вені критично зростає;
• варикозне розширення вен стравоходу: шукаючи обхідні шляхи, кров під величезним тиском кидається у тонкі вени стравоходу та шлунка. Вони роздуваються, стають вкрай ламкими і можуть луснути будь-якої миті;
• раптова та смертельна кровотеча: саме шлунково-кишкова кровотеча з варикозних вен стравоходу є однією з найчастіших причин смерті пацієнтів із цирозом. Це відбувається блискавично і часто завершується летально ще до приїзду швидкої.

На стадії сформованого цирозу та вираженої портальної гіпертензії процес стає самопрогресуючим. Навіть якщо людина повністю відмовляється від алкоголю та повертається до абсолютно здорового способу життя, вже утворені рубці та розширені вени нікуди не зникають. Загроза смертельної кровотечі залишається назавжди.

Діагностика та лікування

Основою діагностики алкогольного ураження печінки є лабораторні дослідження. Найінформативнішими вважаються ферменти АЛТ (аланінамінотрансфераза) та АСТ (аспартатамінотрансфераза) – їхнє підвищення в крові свідчить про пошкодження клітин печінки. Додатково оцінюють рівень білірубіну, гамма-глутамілтрансферази (ГГТ), лужної фосфатази, білка та показників згортання крові, що входять до Комплексу №114 «Печінкові проби, експертна діагностика» в лабораторії Діла.

За потреби діагностику доповнюють ультразвуковим дослідженням печінки, яке дозволяє побачити зміни структури тканини, оцінити розміри органа та наявність жирової інфільтрації. У складніших випадках застосовують еластографію для визначення ступеня фіброзу або біопсію печінки.

Лікування завжди починається з головного – повної відмови від алкоголю. Подальше лікування підбирає лікар індивідуально: зміна харчування, підтримка функції печінки, лікування супутніх ускладнень та, у важких випадках, спостереження щодо можливості трансплантації органа. Самолікування чи прийом будь-яких препаратів без консультації фахівця заборонені, адже це може ще більше нашкодити органу!

Профілактика алкогольного ураження печінки

Найкраща профілактика – це усвідомлене ставлення до вживання алкоголю. Головна рекомендація фахівців проста: чим менше алкоголю, тим менше ризик, а періоди повної відмови від спиртного дають печінці час на відновлення. Особливо важливо уникати ситуацій, коли алкоголь вживається на голодний шлунок або поєднується з іншими навантаженнями на печінку.

Варто звертати увагу на харчування – збалансований раціон з достатньою кількістю білка, овочів і корисних жирів підтримує здатність печінки відновлюватися.

Пам'ятайте: найкраща профілактика хвороб печінки – це свідоме зменшення або повна відмова від алкоголю. А регулярне обстеження в Діла – це ваш надійний навігатор, який допоможе вчасно помітити небезпечний поворот.

Так, печінка – надзвичайно витривалий орган зі здатністю до самовідновлення, але все має свою межу. І дбати про неї варто до того, як з'являться перші симптоми, а не після.

Матеріал створено за підтримки медичної лабораторії Діла