Керівниці МСЕК Крупі знайшли заміну

Я мешканець м. Хмельницького, полковник у відставці (67 років), УБД (початок 80-их) і інвалід війни ІІІ-ої групи вже більше двадцяти років довічно (одержав ще до "царування" Т.Крупи через наслідки контузії і рантравм, отриманних мною ще у 80-ті роки при виконанні обов'язків військової служби та в зв'язку з установленням мені ще наприкінці 80-их через вказане вище ендопротезу і операції на хребті тоді ж). Моя дружина (66 років) інвалід ІІ групи вже майже двадцять років теж довічно (складні оперції, не буду писати на чому). Тобто, в принципі, для того, що б "захистити" нашого сина від військової служби нам вже не треба "підвищувати" свій статус інвалідності, тим більше, що наш син був "комісований" ще у 2002-му році після проходження протягом півтора року військової служби. Але особливо після того, як я перехворів "ковідом", мій стан здоров'я значно погіршився. Наприклад, я через значні порушення орієнтації вже не можу самостійно пересуватися по місту, через порушення рівноваги навіть не зміг у цьому році збирати картоплю і яблука, бо нахиляючись за навіть сидячи на розкладному стільчику падав "носом в землю".  Я, колишній кандидат в майстри спорту по велоспорту, вже кілька років не можу їздити на велосіпеді, бо падаю (коли кілька років назад перебуваючи у свата спробував, то діти на вулиці сміялися і казали, що я п'яний), а автомобілем я вже не керую теж більше 20-ти років (після того, як помітив у себе неконтрольовані рухи, рішення прийняв самостійно). І прочая, прочая, прочая ... Після того, як я поточному році два рази відлежав в стаціонарах і стан мій помітно не покращився я вирішив підвищити свій статус інвалідності до ІІ-ої групи, тим більше, що лікуючи мене неврологи та інші незалежні фахівці, до яких я звертався, казали мені (і записували у відповідних документах), що у мене є усі необхідні показники. Ще коли я у липні цього року здавав документи на "круп'яний" МСЕК, співробітниця цієї МСЕК (як виявилося пізніше - родичка Т.Крупи), яка приймала у мене документи в окремому приміщенні, в якому крім її і мене була тільки моя дружина, яка супроводжувала мене, сказала нам (дослівно), що "так просто отримати мені ІІ-гу групу не вдастся", але ми з дружиною не підтримали цю розмову далі. За два попередні тижня я на комісії був 3 рази (під час першого разу вони так знущалися наді мною, що мені аж погано стало). Останній раз це було у середу якраз перед тим четвергом, коли її обшукали та затримали. Тоді я через здійснюємий на мене моральний і навіть фізичний (знову вимагали, що б я роздягнувся та показав шрами, які досить боляче "щупали") тиск прямо в присутності усієї комісії сказав їй, що "так це їй так просто не обійдеться". І "як у воду глянув". Це я сказав так не тому, що я знав про наступні дії правоохоронців щодо неї, а тому, що бачив своїми очима (а я "простояв" у черзі 1-ий раз майже цілий день, а другий раз - півдня) "реакції" тих, то виходив від неї, серед яких "добра" половина була помітно поневічених військовослужбовців, які прямо на очах усієї черги не боячись висловлювалися "типу": "треба повернутися сюди з гранатою чи автоматом, треба усю комісію розстріляти" і т.п. Так результату мого "прокомісування" я і не знаю. Хабаря ми так і не дали ... Я, в звязку з порушеннями моторіки пальців та рук писав цей текст на клавіатурі стаціонарного комп'ютера протягом кількох годин з кількома відпочинками. А на смартфоні на екрані я вже рік (а може і більше) не можу набирати тексти. ... А цей, хто на фото,  тільки їй "підгавкував".На мій погляд треба поміняти майже весь склад комісії, крім молодої жінки кардіолога.

Нічого іншого не варто було і очікувати...

Тимчасово заробе

Без проблем і ніяких закидів в 14 після нефректомії підписав другу. Потім в 15 на три. А потім вже коли до тьотки тре ... То почалося... Бо довічно. Бо вік. Вроді нормальний.