2,5 роки сподівалися на диво: у Хмельницькому попрощалися із Анатолієм Роїком

Юлія ВАСІЛЬЄВА

Захисник загинув 23 листопада 2023 року.
5 червня у Свято-Георгіївському храмі з ним попрощалися.

На нього чекали 2,5 роки. «На щиті» повернувся хмельничанин Анатолій Роїк. Життя захисника обірвалося восени 2023 року під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку. Його рідні та близькі до останнього сподівалися, що він живий, однак підтвердили його загибель. Сьогодні, 5 червня, у Хмельницькому в останню дорогу провели 40-річного військовослужбовця.

Про життя та службу захисника — читайте у матеріалі.

«Дружина, дитина та авто»

Анатолій Роїк народився 8 лютого 1983 року в селі Берегелі Красилівської тергромади на Хмельниччині. Частину життя провів у Веселівці. Як розповіли його знайомі, Анатолій був товариською людиною, доброю та чуйною.

Віддати шану герою прийшов його товари Олександр Мельник. Чоловік знав захисника чи не усе життя — понад 35 років.

— Ми по селі друзі, приїжджав до бабусі в село. Хороший хлопець, вічливий, завжди прийшов би на допомогу. Добра людина. Добрим був, веселим, життєрадісним. Багато друзів було.

— Десь роки 2 чекали, він вважався безвісти зниклим. Сподівалися на краще, але що є, те є, — розповів Олександр.

Швагро загиблого Валентин Барилюк розповів: знайомий з Анатолієм з дитинства. Товаришували ще до того, як вони породичалися. Жили у сусідніх селах, вихідні проводили разом. У дорослому віці на риболовлю ходили, були доволі близькі. Анатолій ще з дитинства захоплювався автомобілями й пов’язав свою професійну діяльність з ними.

— В нього було хобі — автомобілі. Він займався автомобілями, він тримав автосервіс. Йому подобалося займатися тюнінгом автомобілів — в нього це з дитинства було. Він ремонтував автомобілі, тюнінгував їх. Він не байдикував. займався. І коли вже було менше попиту на СТО, вільний час він приділяв дружині, дитині і авто. Хоча останнім часом працював в агрокомпанії, але й там працював з тракторами. Як вні мені казав, коли його брали на роботу: «Мені байдуже, там різниця лише в розмірах деталей».

Анатолія Роїка мобілізували влітку 2023 року. Пройшов базову загальну військову підготовку. Служив у Сухопутних військах. Бойові завдання виконував на Запорізькому напрямку.

— Він 3 місяці був на БЗВП і майже кожного дня по 2-3 разом спілкувався. Я підтримував з ним зв’язок до останнього виходу. Коли він мав вільну хвилину — завжди мене сам набирав. Або коли я дзвонив, він передзвонював.

29 листопада 2023 року Анатолій пішов на бойове завдання і не повернувся. Понад 2,5 роки рідні чекали й сподівалися, що він живий. Та підтвердилася його загибель.

— Це нестерпна втрата для мене. Він дуже був хорошою людиною. Я дуже його любив і поважав. Майже три роки чекали. 29 листопада мало бути три роки. Я до останнього в мене згорала надія: я хотів побачити його живим і його дитина теж. Я дуже співчуваю їхнім рідним: це велика втрата батька. Це для всіх дуже важка втрата, — розповів Валентин.

У захисника залишилася матір, сестра, дружина та 10-річний син. Поховали Анатолія на Алеї Слави у мікрорайоні Ракове.