Без батька залишились дві донечки: у Хмельницькому попрощались із воїном Дмитром Чорним

Юлія Номировська

Герой загинув на Донеччині.
Йому було 35 років.

Сьогодні, 6 вересня, Хмельницький провів в останню путь захисника України – Дмитра Чорного. Біля Свято-Георгіївського храму зібралися рідні, друзі, побратими та мешканці міста, аби схилити голови перед воїном, який віддав своє життя за свободу та незалежність країни. Про життєвий та бойовий шлях Героя розповіли у ТРК «Місто».

Дмитро Віталійович загинув 2 вересня 2025 року під час виконання бойового завдання у населеному пункті Попів Яр Донецької області. Він отримав поранення, несумісні з життям. Лише 31 серпня Дмитро відсвяткував своє 35-річчя. Життя, сповнене планів, мрій та надій, обірвала війна.

Дмитро Чорний народився 31 серпня 1990 року у селі Великий Жванчик Дунаєвецької громади, де пройшли його дитячі та шкільні роки. Пізніше навчався у Чернівецькому коледжі, створив сім’ю та жив і працював у Хмельницькому. До повномасштабного вторгнення він працював провідником пасажирських вагонів, а згодом на підприємстві з виготовлення вікон.

У лютому 2024 року Дмитра мобілізували до лав Збройних Сил України. Він служив сапером у 49-й окремій бригаді розгородження Сил підтримки ЗСУ, оберігаючи життя побратимів та цивільних від мін і вибухонебезпечних предметів. Та 2 вересня Герой загинув на Донецькому напрямку.

Про нього згадують як про надзвичайно віддану та мужню людину. Інна, знайома Дмитра, розповідає:

"Народився у селі Великий Жванчик, там виріс, закінчив школу, поступив в Чернівецький університет. Пішов служити, привезли... Дуже добра дитина"

Сергій, колега та побратим, додає:

"Він був провідником пасажирських вагонів. У 2014 році, виконуючи свої цивільні обов’язки, потрапив у полон до банди російських найманців. Провів тиждень у підвалі, де переніс тяжкі тортури: у нього проколота нога, а до українського прапора прибивали степлером. Незважаючи на це, він продовжив працювати, пішов захищати Батьківщину. Він хотів, щоб все було добре"

Сусід Героя згадує:

"Дуже чуйна людина. Батько двох дітей. Велике горе… Дуже велике горе. Мобілізували. Він вибрав професію, був сапером. Приїжджав недавно, в нього день народження було… Так сталося, що після дня народження прожив лише кілька днів".

У Дмитра залишилися дружина, двоє маленьких донечок, батьки та сестра. Йому навіки залишиться 35 років...