Був начальником РДА і бізнесменом, став військовим: інтерв’ю з Юрієм Басюком

• Чоловік родом із Шепетівки, де почав свій військовий шлях з лютого 2022-го. 

• Наразі проходить службу у 63-й механізованій бригаді. 

• Про життя військових, співпрацю із владою й ситуацію на фронті — у нашому інтерв’ю.

Юрій Басюк — чинний військовослужбовець. Одружений, має двох доньок. Закінчив військову кафедру при університеті. Був керівником приватного підприємства. Після — очолював Шепетівську райдержадміністрацію. Та коли почалося повномасштабне вторгнення одразу став на захист України. Наразі очолює секцію цивільно-військового співробітництва 63 окремої механізованої бригади. Займається пошуком фінансових ресурсів та різноманітної техніки й порятунком цивільних під обстрілами. 

Про те, чому вирішив змінити владний кабінет й костюм на військову форму та допомогу ЗСУ — у нашому матеріалі. 

— Чим ви займалися до повномасштабного вторгнення росії в Україну? 

— До 2020 року був директором і співзасновником одного товариства, яке робило проєкти і будівельні роботи для одного з агрохолдингів на Хмельниччині. У 2020-2021 роках був головою Шепетівської районної державної адміністрації. 

— Яким було для вас 24 лютого 2022 року?

— Все почалося з дзвінка доньки з Києва о пів на п'яту ранку. «Тату, війна». Спершу мозок відмовлявся вірити: «Доцю, не може такого бути». Але реальність виявилася швидшою за усвідомлення. Сім’я виїхала до мене в Шепетівку, згодом — в Іспанію, але вже у травні вони повернулися. Сказали: «Не можемо там бути, їдемо додому».

— Ви як посадовець мали бронювання – право не мобілізуватися. Чому все ж прийняли рішення приєднатися до лав ЗСУ і як це сталося?

— Бронь була, але я про неї не думав. Вже 26 лютого був у військкоматі. Тоді в Шепетівці якраз формували добровольчі бригади. Нас зібралося понад тисячу людей і мене призначили заступником командира роти. Ми не просто стояли на блокпостах, а проходили серйозні вишколи: від орієнтування в лісах до стрільб з СВД та РПГ.

— Де саме проходили службу після цього? 

— До липня ми охороняли стратегічні об’єкти, поки ворога не відкинули від Києва. Потім я став волонтером — ганяв машини для наших військових з Фінляндії та Естонії. У жовтні 2022-го привіз чергову партію авто для 93-ї бригади під Бахмут і зрозумів: час повертатися у стрій офіційно.

— У листопаді я вже був у 3-й «Залізній» бригаді. Починав заступником командира батальйону з тилу. Роботи було море: паливо, харчування, речове забезпечення. Спершу підрозділ був «важким», але ми витягнули його на топрівень. А з вересня 2023 року я перейшов до 63-ї бригади, де по сьогодні очолюю секцію цивільно-військового співробітництва.

— Ви як людина, яка відповідає за забезпечення військовослужбовців, наскільки гострою є потреба в автомобілях?

— Машина на фронті — це такий самий розхідний матеріал, як дрон або снаряд. Вони горять щодня. Евакуація, підвезення БК, виїзди пілотів БПЛА — без коліс ми нерухомі. Плюс постійна потреба в енергії: Starlink, зарядні станції, акумулятори для «Мавіків». Дрони висять у небі цілодобово, це війна ресурсів, а також інтелекту. Хто розумніший, той попереду.

— Уже неодноразово чули: сучасна війна — це війна дронів. Яка зараз ситуація на полі бою?

— У ворога дуже багато піхоти, але вона одноразова — слабо навчена і зовсім без мотивації. Її ми знищуємо у промислових масштабах. Але дрони — це зовсім інше. Я вже не кажу про кількісну перевагу. Ворог постійно модернізує свої БПЛА, як розвідувальні, так і ударні. Ми постійно маємо справу з новими моделями, наповнені штучним інтелектом, що дозволяє виявляти та вражати цілі. Так, ми маємо протидію, збиваємо їх в повітрі, але як і піхоти, дронів у противника дуже багато. Взагалі, варто зрозуміти, що війна 2022-го і війна 2026-го — це різні планети. Зараз усе вирішують технології. 

— Якщо говорити про допомогу від міжнародних партнерів: наскільки ми залежні від них?

— Ми дуже залежні від міжнародних партнерів. Наприклад, литовські фонди нам суттєво допомагають з БПЛА-розвідниками. Без цієї підтримки було б вкрай важко.

— Ви займаєтеся співпрацею владних структур і бригади: як виглядає ця співпраця? 

— Ми працюємо з Лиманською громадою: допомагаємо з евакуацією цивільних, підвозимо воду, хліб. А вони допомагають нам. Це не просто «дякую» — це реальна техніка: екскаватори для інженерних робіт, будматеріали, «тетраподи» для укріплень, сітки. Також на зв’язку ОВА та міськради з Хмельниччини, Житомира, Франківська, Тернополя. Бюрократії мінімум, усі розуміють — триває війна.

— Чи є напрямки, за якими важко домовитись на співпрацю?

— Немає такого. Всі ставляться з розумінням, що йде війна. Тому, що в їхніх силах — допомагають всі. 

— Як ваш управлінський досвід допомагає вам у роботі та чи кожному така робота під силу?

— Досвід є в організаційній роботі, з будь-якою людиною знайду спільну мову, найголовніше у своїй роботі — бути відповідальним. Важлива й чесність і порядність. Ці риси найголовніші. Ти маєш бути завжди чесним, порядним, відповідальним. 

— Донати: наскільки від них залежить забезпечення захисників? Існує багато дискусій й про довіру до зборів. Як і куди ви порадите донатити ефективно й безпечно?

— Все просто: шукайте своїх. Друзі, знайомі, конкретні підрозділи. Є платформи, де можна налаштувати автоплатіж на конкретну бригаду. Якщо ви знаєте командира або бійців — довіряйте їм. Навіть 50 гривень мають значення, коли вони перетворюються на нову автівку замість тієї, в яку вчора влучив дрон.

— Ваші прогнози щодо закінчення війни: що нам потрібно для перемоги?

— Мобілізація — не лише людей, а й свідомості. Війна торкнеться кожного. Не можна ховатися по хатах і чекати, що «хтось інший» виграє цю війну. Мій досвід каже: головне — відповідальність і порядність. Я пішов сам, хоча міг залишитися в тилу. Бо є конституційний обов'язок і є просте розуміння: ми все одно переможемо, але для цього треба працювати всім. Така зараз наша доля – щоб не довелося воювати нашим дітям, мусимо воювати ми.  

63 ОМБр, яка міцно тримає оборону на Лиманщині, потребує фахівців усіх галузей — місце знайдемо кожному. Щоб долучитися, телефонуйте 068 521 46 22 або заповнюй анкету на сайті https://63ombr.mil.gov.ua/ 

Читайте також:

«Жодної цілої машини»: хмельницькі волонтери оголосили терміновий збір для 144-ї бригади

Номера «Белла»: розвіднику, який допоміг знайти кане-корсо, придбали пікап

Історія Олександра Рижого з Райківців, який пройшов полон

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.