Дев'ятеро воїнів «на щиті» повернулось на Хмельниччину
- Дізнавайтесь імена Героїв, які віддали свої життя за мир в Україні.
У громадах Хмельницької області відбулися церемонії прощання із захисниками України, життя яких забрала війна.
Руслан Бондарчук
Сьогодні, 5 липня, жителі Красилівської громади навколішки провели в останню дорогу солдата Руслана Бондарчука, який загинув на Сумщині. Герой був жителем Воскодавинці.
Руслан Бондарчук народився в російській федерації в 1977 році, але на початку 90-х років його родина переїхала в село Воскодавинці. Після закінчення школи Руслан пройшов військову службу, далі працював на різних роботах. Із січня цього року Герой став на захист української землі. Його життя обірвалось 26 червня під час виконання бойового завдання.
Василь Захарук
У вівторок, 1 липня, у Старокостянтинівській громаді відбулася церемонія прощання із захисником України, сержантом Захаруком Василем Анатолійовичем. Він віддав життя за Україну.
Василь народився 4 березня 1976 року. Боронив Україну. Герой тривалий час вважався зниклий безвісти. Стало відомо, що він загинув 10 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання. Це сталось поблизу населеного пункту Галицинівка Донецької області.
Поховали Василя Захарука на міському кладовищі.
Микола Корицький
У четвер, 3 липня, "на щиті" у Вовковинецьку територіальну громаду повернувся солдат — Корицький Микола Миколайович, який віддав життя за Україну. Він народився 23 вересня 1994 року. Був жителем села Коричинці. Корицький Микола загинув 29 червня 2025 року. Герою було лише 31...
Володимир Мельник
У четвер, 3 липня, жителі Віньковеччини прощалися з Мельником Володимиром Володимировичем – патріотом, воїном, сином, батьком та дідусем.
Володимир народився, виріс і жив у Віньківцях. Навчався у місцевій школі, опанував професію механіка у Новоушицькому технікумі. Відслужив строкову службу в армії, повернувся додому, створив родину. Виховував донечку Діану, яка стала найбільшим скарбом його життя. А потім, з роками, доля подарувала йому ще одну радість – онучку Сашеньку.
Володимир обрав шлях захисника ще до великої війни. Він став рятувальником, працював у Державній службі з надзвичайних ситуацій, закінчив Львівський інститут пожежної безпеки.
А коли прийшла повномасштабна війна, 10 січня 2023 року чоловік добровільно став до лав Збройних Сил України. Пройшов Запорізький, Покровський, Куп’янський напрямки, а також воював на Курщині. Життя захисника обірвалося в Сумській області… Герою було 50 років.
Ігор Обʼєдков
4 липня в селищі Нова Ушиця громада провела в останню дорогу військовослужбовця Ігора Васильовича Обʼєдкова. Він поліг на Харківщині.
Ігор Васильович народився 20 липня 1984 року. Навчався у Вовковинецькому будинку-інтернаті. Працював у ТЗОВ «Агробізнес» та в приватних підприємців. Проживав в селі Заміхів та селищі Нова Ушиця. Герой з лютого 2025 року став на оборону країни. 30 червня 2025 року, виконуючи бойові завдання в Камʼянці Купʼянського району Харківської області, солдат Обʼєдков Ігор Васильович загинув.
Максим Петров
Чорноострівська громада 4 липня попрощалася з 25-річним воїном Максимом Петровим, який віддав життя за незалежність України.
Петров Максим Петрович народився 8 лютого 1999 року в селі Грузевиця Хмельницького району. Після закінчення школи Максим вступив до Чорноострівського професійного аграрного ліцею на спеціальність «тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва». У вільний від навчання час юнак із задоволенням відвідував сільський будинок культури, був активним учасником художньої самодіяльності.
Із 2019 року по 2020 рік Максим Петров проходив строкову військову службу в Збройних Силах України. У 2021 році він підписав контракт. Служив у військовій частині А4239 на посаді водія – електрика стартової батареї ракетного дивізіону. У вересні 2023 року Максим одружився з дівчиною Іриною. У березні 2024 року у молодого подружжя народився хлопчик.
"12 червня 2024 року подружня пара похрестила свого синочка, а вже на другий день, 13 червня, Максим Петрович попрощався з своїми рідними, бо був відряджений військовою частиною у зону ведення бойових дій", — розповідають у громаді.
Із 26 червня 2024 року Петров Максим Петрович вважався зниклим безвісти під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Євгенівка Покровського району Донецької області. Страшні дні настали для рідних Максима. Та все ж малесенька надія жевріла, що він живий, що повернеться... Втім, доля розпорядилась по-іншому.
"Повідомлення матері Олені про те, що за збігом ДНК з рідними було ідентифіковане тіло загиблого сина Максима, обірвало усі надії". Герою назавжди залишиться 25...
Ігор Перекопний
3 липня Дунаєвецька громада провела в останню путь захисника України — молодшого лейтенанта Ігоря Григоровича Перекопного. Його серце зупинилося 28 червня 2025 року.
Ігор народився 27 грудня 1988 року в селі Пастирське на Черкащині. Закінчив школу, здобув фах практичного психолога у Національному університеті імені Богдана Хмельницького. Чоловік працював за професією. Та у червні 2024 року Ігор вирішив добровільно стати на захист країни. Після базової підготовки на Чернігівщині він проходив службу у складі 77-го Центру оперативного командування «Північ», де був офіцером відділення морально-психологічного супроводу.
"Доля не раз випробовувала Ігоря на міцність. Він ріс без батьків — його виховувала бабуся. На війні його здоров’я серйозно похитнулося, але навіть після тривалого лікування він повернувся до служби. Та хвороба виявилась безжальною. Попри зусилля лікарів Чернігівського медичного центру сучасної онкології, його життя обірвалося на 36-му році", — йдеться у дописі громади.
Без люблячого онука залишилася бабуся. Без брата — сестра. Без племінника – дядько.
Олександр Стасюк
Сьогодні, 5 липня, мешканці Кам’янця-Подільського провели в останню путь сержанта Олександра Дмитровича Стасюка. Йому було 33 роки. Життя Героя обірвалося на полі бою.
Народився Олександр 15 лютого 1992 року. Ще з юності обрав шлях захисника, присвятивши себе військовій справі. Із 2010 року він ніс службу, а в серпні 2023-го — знову став до лав Збройних Сил України. Олександр служив старшим оператором взводу спостереження розвідувальної роти. Військовий загинув 29 червня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу села Новоукраїнка на Донеччині.
Прощання з Олександром Стасюком розпочалося в його рідному селі Кам’янка. Поховали бійця на місцевому кладовищі Камʼянця, на Алеї Слави.
Сергій Цихмейструк
1 липня Славутська громада попрощалась із солдатом Цихмейструком Сергієм, який виконав свій військовий обов’язок до останнього подиху.
Цихмейструк Сергій Петрович народився 23 жовтня 1979 року в селі Клепачі. Дитячі роки провів у школі-інтернаті міста Славута. Юність минула у селі Манятин — саме тут він здобував освіту, дорослішав, формувався як особистість. Закінчив автошколу в Славуті, а строкову службу проходив у місті Бровари. Після армії Сергій працював водієм. Спочатку — у приватному підприємстві, згодом — на Маслоробному комбінаті та хлібозаводі.
8 лютого 2025 року Сергія Цихмейструка мобілізували до лав Збройних Сил України. Він служив старшим водієм механізованого батальйону. 21 червня Сергій Петрович загинув, виконуючи бойове завдання в Сумській області — під час евакуації, внаслідок поранень, несумісних із життям.
Рідні та близькі пам’ятають Сергія як доброзичливу, усміхнену людину, турботливого чоловіка й батька, надійного товариша. У Героя залишилося троє дітей.
Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.
