Династія прикордонників: історія родини Кучерів з Хмельницького

Юлія Номировська

Перші після російського полону обійми з сином на його присязі в академії у Хмельницькому. Фото: Суспільне Хмельницький

Ігор Кучер – оборонець Маріуполя, понад рік пробув у полоні.
Його син вчиться в академії прикордонної служби.
Дізнавайтесь їхню історію в матеріалі.

Полковник прикордонної служби Ігор Кучер, який разом з іншими військовослужбовцями обороняв Маріуполь, потрапив в полон до росіян, вижив та після звільнення з полону працює в Національній академії державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького. У цьому виші тепер вчиться і його син.

Як розповів Суспільне Хмельницький Ігор Кучер, його батько теж був військовим, тож син Артем продовжує династію.

"Не можна це забути. Я пробую, але це неможливо", — так розповідає полковник Ігор Кучер про російський полон, в якому він був понад рік. А коли повернувся і перебував у шпиталі, отримав пропозицію поїхати в Хмельницький — на присягу свого сина Артема, який вступив до Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького.

Відео дня

"Навіть уявлення не мав, що він може до мене приїхати. Коли вже в мене була присяга, ректор академії кличе до середини і каже, що твій батько приїхав до тебе на присягу. То я його побачив, і все", — розповідає Артем Кучер.

Хлопець каже, про російський полон, з якого повернувся батько, знає те, що знають всі.

"Не розпитував. Тому що, думаю, йому боляче розповідати. Це дуже важко".

Тепер полковник Ігор Кучер проходить службу в Національній академії Держприкордонслужби, де вчиться Артем. Та бачить сина не щодня.

"Тому що я займаюсь своїми справами, в нього навчання, служба, тому, я вам скажу, не кожного дня я його бачу".

Ігор розповідає: не заперечував проти того, що син вступив в академію і вирішив продовжити династію військових.

Сам Артем каже: з початком повномасштабного вторгнення росії в Україну отримав додаткову мотивацію отримати військову спеціальність:

"Навпаки, коли це все бачиш, що руйнують твою країну, хочуть її захопити, з'являється мотивація захищати її. Особливо з 2014-го року, хоча мені багато не розповідали, бо мені тоді було ще дев’ять років".

Артем Кучер вступив до Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Богдана Хмельницького після кадетського корпусу Державної прикордонної служби України. Заклад із Сум релокували у Хмельницький.

Старший офіцер-вихователь Дмитро Анікєєнко розповів: коли росіяни почали оточувати Суми, чотири з половиною сотні ліцеїстів терміново мали відіслати по домівках. Та не всі змогли виїхати.

Не зміг виїхати й Артем Кучер. Він був у свого однокурсника спочатку в місті, потім в селі.

"Коли я був в тому селі, то російські військові були вже на околицях. Вони проводили обшуки в хатах, але до нашої не дійшли. Перший "зелений" коридор піддався обстрілу, потім на другий мене не пустили, на третій я вже сам вирішив, що треба виїжджати, тому що в Сумах було дуже небезпечно. З Сум до Полтави я їхав 18 годин, це 300 кілометрів. Потім з Полтави поїхав до Дніпра, і там вже мене зустріли мої рідні".

Артем народився в Запоріжжі, та родина мешкала в Маріуполі. Хлопець каже: красивішого міста він не бачив.

"Я Маріуполь всім своїм серцем любив, і дуже боляче дивитись, як його зруйнували. А зараз там зовсім інша країна намагається навести свої порядки".

Артему Кучеру ще два роки навчатися в Національній академії Державної прикордонної служби України ім. Богдана Хмельницького. Після її закінчення, він каже, вирушить захищати й охороняти кордони своєї держави.