Хмельниччина попрощалась з двома військовими – Василем Петріченим та Романом Ткачем

• Героям було 43 та 30 років.

Ще двох жителів Хмельниччини не дочекалися додому їхні рідні. Чоловіки захищали Україну в гарячих точках фронту та поклали свої життя в боях з російськими загарбниками. Цими днями героям віддали останню шану.

Василь Петрічен

Сьогодні, 26 квітня, у Полонську громаду на «щиті» повернувся воїн Петрічен Василь Іванович.
Він народився 14 листопада 1981 року. Був мешканцем села Юровщина. Боровся з ворогом на Сході України. Його життя обірвалось у бою 9 квітня 2025 року.

«Стрілець-снайпер механізованого відділення механізованого батальйону, відданий військовій присязі на вірність українському народові, мужньо виконавши військовий обов'язок у бою за Україну, її свободу, незалежність, суверенітет та територіальну цілісність, поклав своє життя поблизу населеного пункту Мала Токмачка Запорізької області під час виконання бойового завдання», йдеться у дописі громади.

Поховали Василя Петрічена у селі Юровщина. Йому було 43.

Роман Ткач

В п’ятницю, 25 квітня, Шепетівська громада проводжала в останню земну дорогу полеглого на війні старшого солдата Ткача Романа Володимировича.

Роман народився 27 грудня 1994 року у Шепетівці. Навчався у місцевій школі. З дитинства він полюбляв спорт, особливо футбол. Друзі та однокласники пригадують Романа товариським, щирим і життєрадісним хлопцем. Після школи він вступив до Полонського професійного ліцею, де опанував фах електрика. Згодом пройшов строкову службу і якийсь час служив за контрактом у Херсоні. Після армії юнак повернувся до цивільного життя, працював за фахом.

24 лютого 2022 року, у перший день повномасштабного вторгнення, Роман Ткач пішов добровольцем. Сам прибув до військкомату. Його направили до 47-ї окремої механізованої бригади. Одразу чоловік опинився в самому пеклі, кажуть у громаді. Роман отримав контузію, але пройшов лікування й повернувся до строю. Згодом доєднався до лав 14-ї окремої механізованої бригади.

«Він був не просто солдатом. Сильний, витривалий, загартований. Мріяв про службу в Силах спеціальних операцій, постійно тренувався, вивчав нову техніку, тактику, не зупинявся у своєму розвитку ні на мить. Також не втрачав людяності. Завжди телефонував мамі, цікавився як у сестри справи, допомагав побратимам, підтримував словом і ділом. Його любили, ним пишалися», розповідають про воїна у Шепетівській міськраді.

17 квітня 2025 року життя Романа обірвалось під час виконання бойового завдання. Герою навіки залишиться 30 років.

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.