Хмельницький попрощався з двома Героями: Олегом Гаврилюком та Русланом Боднарчуком

• Їхні життя обірвались в один день.
• Олегу Гаврилюку було 47 років, Руслану Боднарчуку — 50.
• Дізнавайтесь історії бійців.

Хмельницький у скорботі. Сьогодні, 20 січня, місто провело в останню путь двох захисників України — Олега Гаврилюка та Руслана Боднарчука. Життя обох воїнів обірвалося 13 січня.

Про прощання з Героями повідомила телерадіокомпанія «Місто».

Олег Гаврилюк

У Свято-Георгіївському храмі Хмельницького відбулося прощання з Олегом Гаврилюком. Він був добровольцем і з 2016 року безперервно воював за Україну. Служив штаб-сержантом у 155-й окремій механізованій бригаді. Серце воїна зупинилося на Дніпропетровщині після повернення з позицій. Йому було 47 років.

Друг дитинства Олега, Олексій, згадує його як людину, яка завжди допомагала іншим і залишалася вірною дружбі ще з юних років. Каже, що Олег був життєрадісним, щирим і відповідальним. Мав вищу освіту, навчався у Хмельницькому. Одружився, виховував дітей.

Знайома родини Олена розповіла, що Олег Гаврилюк працював кінологом в академії, а на війну пішов добровольцем. За її словами, він завжди говорив, що стоятиме за Україну до кінця. У Героя залишилися батьки та двоє неповнолітніх синів, молодший хоче іти по стопах батька — бути військовим.

Руслан Боднарчук

Цього ж дня Хмельницький попрощався і з Русланом Боднарчуком. У мирному житті він працював на взуттєвій фабриці. Перед початком повномасштабної війни одружився.

Майже два з половиною роки тому чоловіка мобілізували до лав Збройних сил України. Він служив у 47-й окремій механізованій бригаді «Магура» та воював на Курському й Авдіївському напрямках.

Руслан Боднарчук загинув 13 січня на Сумщині під час виконання бойового завдання. Йому було 50 років.

Двоюрідна сестра Валентина згадує Руслана як надзвичайно добру людину.

«Він ніколи нікого не образив. Був віруючим, ходив до храму, любив малювати. У нас у родині всі любили малювати, і він теж», — розповідає жінка.

Знайома родини Олена додає, що Руслан був спокійним і відповідальним.

«Казали, що в нього дуже хороший командир і завжди вчасно виводив хлопців з позицій, тому Руслан так довго тримався. Але війна нікого не щадить», — говорить вона.

Знайомий Іван пригадує останню розмову з воїном.

«На Новий рік ми говорили по телефону. Він сказав: “Йдемо на роботу… Не знаю, чи виживемо”. Це були його останні слова», — ділиться чоловік.

Останній спочинок Руслан Боднарчук знайшов на Алеї Слави в мікрорайоні Ракове.

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.