Із пʼятьма військовими попрощались на Хмельниччині. Хто ці Герої

• На щиті повернулись Дмитро Антонюк, Валентин Вараниця, Валентин Дорибогов, Сергій Курган, Олександр Процик та Максим Курятник.
• Деякі із них тривалий час вважалися зниклими безвісти.

Хмельниччина знову у скорботі. У різних громадах області відбулися церемонії прощання із військовими, які віддали життя за незалежність України або померли після важких поранень і хвороб, пов'язаних із захистом держави.

Дмитро Антонюк

У Шепетівці попрощалися з головним сержантом Дмитром Антонюком, командиром першого автомобільного відділення підвезення пально-мастильних матеріалів. Захисник народився 17 жовтня 1993 року у Шепетівці, був єдиним сином у матері Наталії Леонідівни. Навчався у місцевому НВК №3, займався спортом, а після школи здобув професію автослюсаря у Нетішинському професійному ліцеї. У 2016 році Дмитро підписав контракт із Збройними силами України, брав участь в антитерористичній операції, а після початку повномасштабної війни продовжив службу. Останнім часом виконував завдання на Дніпропетровському напрямку у складі батальйону матеріального забезпечення. Побратими згадують його як чесного, врівноваженого та відповідального військового, який користувався великою повагою. У 2020 році він одружився з Яною, разом подружжя виховувало доньку Віолету та сина Даніеля. Наприкінці червня Дмитро приїхав додому у відпустку, однак через підірване багаторічною службою здоров'я був госпіталізований. 8 липня 2026 року його серце зупинилося у Хмельницькій обласній лікарні.

Валентин Вараниця

У Деражнянській громаді провели в останню путь жителя села Коржівці Валентина Вараницю. Захисник із 2022 року боронив Україну на фронті, проявивши мужність і незламність у боях. Під час служби отримав тяжкі поранення, після яких був звільнений із війська за станом здоров'я. Проте наслідки пережитого на фронті виявилися надто важкими, і серце військового не витримало. Поховали Героя з усіма військовими почестями під звуки Державного Гімну України та триразового військового салюту.

Валентин Дорибогов

Кам'янець-Подільська громада попрощалася із солдатом Валентином Дорибоговим. Воїн проходив службу номером обслуги кулеметного взводу стрілецької роти стрілецького батальйону. До останнього залишався вірним військовій присязі та загинув 27 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Ольгівка Курської області. Провести Захисника в останню путь прийшли рідні, побратими, друзі та сотні мешканців громади. Його поховали на Алеї Слави.

Сергій Курган

У Нетішині віддали останню шану Сергію Кургану, позивний «Анубіс». Він народився у Прип'яті, але після аварії на Чорнобильській АЕС разом із родиною переїхав до Нетішина. Навчався у місцевій школі, здобув професію зварювальника, працював в Україні та за кордоном. Після початку повномасштабної війни без вагань повернувся додому, вступив до добровольчого формування територіальної громади, а згодом добровільно мобілізувався до лав Збройних сил України. Пройшов навчання у Великій Британії та служив у Президентській бригаді, а потім у підрозділі спеціального призначення. У грудні 2023 року Сергій загинув під час виконання бойового завдання поблизу Іванівського на Донеччині. Майже два роки і сім місяців рідні чекали на диво, однак його загибель підтвердили офіційно. 

Олександр Процик

Нетішинська громада також попрощалася із Олександром Проциком. Він народився у Летичеві, але все життя було пов'язане з Нетішином. Закінчив Хмельницький інститут управління і права, працював у виконавчому комітеті міської ради, де пройшов шлях до начальника юридичного відділу. У вересні 2024 року був мобілізований до лав ЗСУ. Служив бойовим медиком, виконував бойові завдання на Донеччині та Херсонщині, а після проходження офіцерських курсів отримав звання молодшого лейтенанта. Під час служби тяжко захворів і 9 липня 2026 року помер у віці 44 років. У скорботі залишилися дружина, донька, батьки, сестра та вся родина. Колеги й друзі згадують його як принципову, чесну та відповідальну людину, яка завжди відстоювала справедливість.

Максим Курятник

У Ярмолинецькій громаді попрощалися із Максимом Курятником. Він народився 13 лютого 1982 року, здобув будівельну освіту, понад двадцять років працював у будівельній галузі та мріяв про спокійне життя разом із родиною. Уже 24 лютого 2022 року Максим добровільно прийшов до військкомату. Спочатку служив у роті охорони та мобільній вогневій групі, а з березня 2025 року виконував бойові завдання на Курахівському напрямку. Остання телефонна розмова із дружиною Оксаною відбулася напередодні бойового виходу. Після цього він зник безвісти. Родина понад рік жила надією, проходила численні експертизи та пошуки. Лише результати ДНК підтвердили його загибель. Побратими згадують Максима як надійного товариша, а рідні — як добру, чуйну людину, яка понад усе любила сім'ю, природу та мріяла після війни створити власну екооселю та облаштувати грибну ферму.

Додайте Всім.юа до вибраних джерел у Google