Мав трьох доньок: у Хмельницькому попрощалися з Героєм Ігорем Гринчуком

• Ігор Гринчук став на захист України два роки тому. 

• Виконував бойові завдання у складі 3-ої штурмової бригади. 

• Після поранення, маючи право на демобілізацію, повернувся на службу. 

• Загинув у серпні 2024-го на Харківському напрямку.

46-річний хмельничанин Ігор Гринчук родом із села Кременчуки Красилівської тергромади. Він третя дитина в сім’ї: мав старшу сестру та молодшого брата. У нього самого велика родина: три доньки. Чоловік добровільно став на захист Батьківщини два роки тому. Служив у третій штурмовій бригаді. Бойові завдання виконував на Донецькому, Харківському напрямках. Був снайпером. Навіть після поранення, маючи право на демобілізацію, повернувся до служби. 

«Своїм тілом прикрив побратима» 

Військовий побратим Ігоря з позивним «Дуб» розповів: познайомився з Ігорем під час відбору рекрутерів до 3-ої штурмової бригади. Каже: «Слай» (позивний Ігоря Гринчука, – прим.автора) дуже відрізнявся від інших кандидатів. У нього була хороша фізична підготовка, мав необхідні знання, витривалість, мотивацію. Неодноразово вони разом виконували бойові завдання. Потім Ігоря перевели у бригадну розвідку, де він був снайпером – як і мріяв. 

– Ми разом з ним воювали під Бахмутом, під Андріївкою, в складі бригадної розвідки воював на Харківському напрямку. Брав участь у штурмах. І на одному з таких штурмів отримав поранення від артобстрілу. При цьому маючи трохи деталей тієї спецоперації я розумію, що він своїм тілом прикрив під час обстрілу свого побратима, який залишився живим. «Слай» був найкращою людиною.  

Ігор Гринчук міг і не служити: він багатодітний батько – має трьох доньок. Згідно із чинним законодавством мав право на відстрочку. Однак вирішив піти добровольцем. Після отриманого поранення військовослужбовця його могли демобілізувати, але й тут він вирішив продовжити службу. 

– Його військова кар’єра склалася просто колосально: він від’їздив на всіх видах техніки, яка була в роті, потім передав свої знання мехвода молодим бійцям, після цього перейшов в снайпери, побувавши там перейшов в бригадну розвідку, там – найкращі тигри, кращі з найкращих. Нам дуже важко без «Слая»: він був веселий, постійно підбадьорував всіх, казав, що треба навчатись, треба займатись, – додав побратим.  

Батько Ігоря Володимир каже: з дитинства син був доволі рішучим та не боявся ризикувати. Був допитливим та самовідданим. Заради людей готовий на жертву. Батько розповів: син загинув за декілька днів до відпустки: мав приїхати на день народження до доньки. 

–  Він мав перед цим, дня три чи чотири залишалося, до дочки на день народження приїхати. Йому обіцяли, що довго не будеш, але на тиждень відрядуємо. Це сталося буквально за декілька днів, як мав приїхати сюди до дітей, – розповів батько. 

Прийшли попрощатися із Ігорем і його сусіди. Вони пригадують його як дуже привітну, щиру й веселу людину. 

– Ігоря знала близько восьми років. Був дуже хороша людина: завжди спокійний, бігав з дітками грався. Він був такий дуже привітний, щирий: «Добрий день» і побіг. Дуже доброю людиною був, – розповіла Наталія. 

– За дітками він дуже був. До старшої дуже добре ставився. Він веселий був, дружелюбний. Ніколи такого не було, щоб він не привітався. Не було, – додала сусідка Олена. 

Ігор Гринчук загинув 15 серпня 2024-го на Харківському напрямку. У чоловіка залишилися батьки, сестра, брат, дружина й троє доньок. Поховали Героя на Алеї Слави у мікрорайоні Ракове. 

 

Читайте також: 

У Кам’янці відкрили меморіальну дошку на честь Героя Олександра Красілича (ВІДЕО)

У Хмельницькому попрощалися із загиблим Героєм Вадимом Христиченком

У Хмельницькому попрощалися із Героєм Валерієм Цимбалом

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.