На Хмельниччині попрощались із п'ятьма військовими. Історії героїв

• Віктор Гучко загинув у 45 років.

• Василь Кобилецький поліг у 30...

• Віталія Сєрова не стало у 44 роки.

• Олександру Сідлецькому було 45.

• Денису Слободянові назавжди 26...

Ще п'ятьох жителів Хмельниччини не дочекалися додому їхні рідні. Чоловіки захищали Україну в гарячих точках фронту. Їхні життя забрала війна. Цими днями героям віддали останню шану.

Віктор Гучко

8 травня Полонська громада попрощалася з воїном Гучком Віктором Павловичем. Герой народився 17 січня 1980 року. Він служив гранатометником гірсько-штурмового взводу, був старшим сержантом. Воїн загинув поблизу населеного пункту Малі Щербаки Запорізької області під час виконання бойового завдання. Це сталось 22 квітня 2025 року. Герою навіки 45…

Василь Кобилецький

У Деражнянській громаді 6 травня попрощалися з бійцем Василем Кобилецьким. Про це повідомили у Вовковинецькій тергромаді.

Василь народився 16 лютого 1995 року. Він з селища Вовковинці, що на Деражнянщині. Чоловік долучився до війська ще в 2016 році – був сапером бойової частини Нацгвардії, виконував завдання в зоні АТО на Луганщині. Після демобілізації Василь повернувся додому на Хмельниччину й працював на цивільній роботі. У перші дні повномасштабного вторгнення пішов знову у військкомат. Був головним сержантом взводу стрілецького батальйону, мав позивний "Циган". Служив у 128 окремій гірсько-штурмовій бригаді.

Герой брав участь в обороні Бахмута й Соледара. Своє перше поранення він отримав навесні 2024 року. Після реабілітації повернувся на війну.

У березні цього року історію Василя розповіли на Facebook-сторінці його бригади. В інтерв'ю він сказав: «Діти – моя найбільша мотивація. Я тут, щоб росіяни не дійшли до мого дому…»

30 квітня в районі населеного пункту Новоандріївка, Запорізької області, під час виконання бойового завдання життя воїна обірвалося.

У Василя Кобилецького залишилась дружина та двоє дітей. Його поховали у селищі Вовковинці. Герою навіки 30 років…

Віталій Сєров

9 травня жителі Кам'янця-Подільського провели в останню путь воїна Віталія Сєрова.

Віталій Сєров народився 1981 року. Чоловік був жителем села Мукша Китайгородська.

«Він стояв на захисті держави від самого початку боротьби України за незалежність та територіальну цілісність. Його шлях у Збройних Силах України розпочався у 2014 році», кажуть у громаді.

Серце воїна зупинилося 5 травня 2025 року у лікарні Конотопа. Йому назавжди 44…

Вічний спочинок Віталій Сєров знайшов на міському кладовищі у Кам'янці-Подільському.

Олександр Сідлецький

8 травня Шепетівка прощалася з воїном Олександром Сідлецьким, який вважався зниклим безвісти з грудня 2024 року.

Як розповіли в міськраді, Олександр Сідлецький народився 16 серпня 1979 року в Шепетівці. У Шепетівському професійному училищі він здобув фах зварювальника. 

«Після навчання працював на залізниці, у локомотивному депо. На роботі його цінували за сумлінність, високу відповідальність та щирість у спілкуванні. Олександр мав багатогранну натуру. Він також захоплювався моделюванням, поезією. У важкі або натхненні миті брався за перо, його вірші відображали внутрішній світ, сповнений глибини, людяності та переживань. Умів передавати свої думки не лише словами, а й малюнками, часто майстерно перемальовував побачене. Попри серйозний характер, мав гарне почуття гумору: легко знаходив спільну мову з людьми, жартував навіть у складних життєвих ситуаціях, підтримував тих, кому було важко», – розповідають у громаді про героя. Олександр Сідлецький був чоловіком та батьком.

Коли в Україні розпочалася повномасштабна війна, Олександр не залишився осторонь — вступив до територіальної оборони. Згодом проходив службу в одній з місцевих військових частин, а з часом перевівся до складу 79-ї окремої десантно-штурмової бригади. Виконував бойові завдання на сході України, у складних умовах на Донеччині. Був навідником десантно-штурмового батальйону.

«7 та 8 грудня 2024 року мав змогу поспілкуватися з дружиною та донькою. Говорив просто і тепло, як завжди. 9 грудня вирушив на бойову позицію і відтоді зв'язок з ним зник. З 13 грудня Олександр вважався зниклим безвісти», йдеться у дописі міськради.

Дружина й донька до останнього не втрачали надіїї та вірили, що герой живий.

«Олександр жив у їхніх снах. Доньці часто снився батько, спокійний, усміхнений, обіцяв, що повернеться навесні. І саме навесні, у квітні 2025 року, надійшла звістка, що, ймовірно, його вдалося ідентифікувати. За кілька днів до цього він востаннє «прийшов» у сон своєї доньки і сказав, що їде додому...»,  кажуть у громаді. Поховали воїна на міському кладовищі.

Денис Слободян

10 травня у Меджибізькій громаді попрощалися із 26-річним захисником Денисом Слободяном, який загинув 30 квітня у бою. Він був родом з села Голосків.

Денис — випускник кафедри геоматики, землеустрою та агроменеджменту, магістр агрономії випуску 2022 року, повідомили на Facebook-сторінці Інституту біології, хімії та біоресурсів Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича.

"Його вирізняли щирість у спілкуванні, спокійна впевненість, працьовитість і небайдужість до людей. Денис добровільно став до лав оборонців держави й з честю виконував свій обов’язок, захищаючи рідну землю, хоч міг працювати за фахом в тилу, вирощуючи хліб", — йдеться в дописі.

На початку повномасштабного вторгнення Денис Слободян добровільно вступив до війська. Загинув боєць 30 квітня 2025 року на Сумщині.

Поховали військового на кладовищі села Голосків. Йому навіки 26...

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.