На Хмельниччині попрощались із трьома загиблими воїнами

• Війна забрала життя Олександра Полончука, Богдана Слободяна та Руслана Цепіня.

Ще трьох мешканців Хмельниччини не дочекалися додому їхні рідні. Чоловіки захищали Україну в гарячих точках фронту. Їхні життя забрала війна. Цими днями героям віддали останню шану.

Олександр Полончук



0 0

22 травня Славутська громада віддала останню шану Олександру Полончуку — майору, який усе життя присвятив службі Батьківщині.

Олександр Васильович народився 27 жовтня 1974 року. Спочатку здобув фах фельдшера у Рівненському медичному училищі, працював у службі швидкої допомоги міської лікарні Славути. У 1993 році вступив до Київського інституту Сухопутних військ. Після закінчення у 1998-му отримав спеціальність інженера-механіка і розпочав службу як командир танкового взводу у Славуті.

Згодом служив у Яворові, а з 2007 року — у військовій частині А1358. У 2014 році без вагань став на захист України. Брав участь в АТО впродовж 2016–2018 років на Донбасі. У серпні 2018 року вийшов на пенсію у званні майора, проте після повномасштабного вторгнення у 2022-му повернувся до війська. 

14 травня 2025 року майор Полончук загинув під час бойового завдання поблизу населеного пункту Іванівка Синельниківського району Дніпропетровської області.

За роки служби був відзначений державними та відомчими нагородами:

• медаллю Міністерства оборони України «15 років ЗСУ»;
• двома медалями «За сумлінну службу ІІ ступеня» (2008, 2010);
• медаллю «20 років сумлінної служби» (2014);
• медаллю «За участь в АТО» (2018);
• відзнакою «Ветеран служби» (2022).

У героя залишилася донька та батьки. 

Богдан Слободян



0 0

20 травня Ямпільська громада провела в останню путь героя Слободяна Богдана Юрійовича, уродженця села Воробіївка.

У громаді розповіли, що саме в цей день Богдан відзначав би свій 35-й день народження. Життя військового обірвалося 5 травня 2025 року на позиціях поблизу населеного пункту Шевченко, Покровського району, Донецької області під час виконання бойового завдання.

Провести захисника в останню дорогу прийшли всі небайдужі мешканці громади, знайомі, рідні, близькі, побратими. Жителі Ямпільської громади висловлювали полеглому Богдану безмежну шану та вдячність за його подвиг.

Руслан Цепінь



0 0

21 травня славутчани провели у небесну височінь полеглого захисника Руслана Цепіня.

Народився Руслан Іванович 23 липня 1987 року у Славуті. У муніципалітеті розповідають, що Руслан з дитинства мав золоті руки, не боявся жодної роботи. У певний період підробляв різноробочим. А до повномасштабного вторгнення працював на комунальному підприємстві «Славутське житлово-комунальне об’єднання».

На початку серпня 2022 року був мобілізований до Збройних Сил України. Службу проходив у 66-й окремій механізованій бригаді на посаді старшого телефоніста.

16 серпня 2022 року життя Руслана Цепіня обірвалося. Це сталось під час виконання бойового завдання у районі населеного пункту Костянтинівка Покровського району Донецької області. Майже три роки захисника вважали зниклим безвісти. Рідні до останнього вірили в те, що воїн живий, але страшна звістка, на жаль, підтвердилася.

У захисника залишилися дружина, з якою вони спільно виховували п’ятьох дітей, та мама.

«У спогадах рідних Руслан назавжди залишиться світлою, надзвичайно доброю та щирою людиною, люблячим чоловіком та найкращим сином, батьком, який беріг та цінував. За життя у нашого захисника було не одне захоплення. Але найбільше йому подобалося проводити час за вишиванням бісером та приготуванням різноманітних страв. Як згадує дружина, Руслан дуже багато вишив іменних ікон. Як обереги, встиг залишити такі ж своїм дітям», йдеться у дописі громади.

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.