На Хмельниччині попрощались з пʼятьма військовими. Хто вони

• Війна забрала життя Дмитра Габінета, Миколи Жука, Володимира Українця, Олександра Чурсіна, Сергія Шклярука.
• Деякі з них були зниклими безвісти.

У Хмельницькій області відбулися прощання з пʼятьма військовими, які померли або загинули, захищаючи Україну. 

Дмитро Габінет

У Шепетівці 1 грудня провели в останню дорогу стрільця-снайпера Дмитра Габінета.

Він народився 13 вересня 1979 року. Навчався у школі №5, згодом здобув професію кухаря. Служив в армії. Працював кухарем, на меблевій фабриці, пізніше отримав фах агронома.

З початком повномасштабного вторгнення підписав контракт із теробороною. Через стан здоров’я службу тимчасово припинив, але в липні 2024 року був мобілізований знову. Був активним, працьовитим, мав позивний «Масік». Побратими відгукувалися про нього з великою повагою.

28 жовтня він із дружиною відзначив 20-річчя подружнього життя. 31 жовтня довго розмовляв з нею телефоном. А вже наступного дня рідні почули страшне: Дмитро зник безвісти.

Лише 21 листопада стало відомо, що він загинув... 3 листопада 2025 року.

Дмитро був турботливим батьком та дідусем. Мріяв про мирне майбутнє для своїх онуків Владислава й Дем’яна. Йому навіки 46...

Микола Жук

1 грудня Кам’янець-Подільський попрощався з Миколою Жуком, молодшим сержантом, командиром інженерно-саперного відділення.

Микола — уродженець Кам’янця. Випускник ліцею №7. Фаховий електрик. У 24 роки став до лав українського війська. Пройшов шлях від сапера до командира.

Він виконував найнебезпечніші завдання — інженерні операції, розмінування, розвідку. Брав участь в ООС. Колеги знали його як відповідального і досвідченого фахівця.

20 листопада 2025 року під час інженерної розвідки поблизу Діброви Микола загинув унаслідок атаки групи FPV-дронів.

Володимир Українець

Щиборівська громада 2 грудня провела в останню путь свого земляка — навідника, солдата Володимира Українця, мешканця села Кузьмин. Йому було 49...

Володимир народився 4 серпня 1975 року у Красилові. Повістку він отримав дорогою до Хмельницького — просто в автобусі. Після навчання вирушив на фронт і служив навідником 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу механізованої роти.

Лише три місяці служби…
5 грудня 2024 року він востаннє написав матері, заспокоївши її, що з ним усе добре. Потім — тиша. Лише згодом родина дізналася, що син був поранений, а подальші обставини невідомі.

Із 6 грудня 2024 року Володимир вважався зниклим безвісти. Для рідних почався довгий період очікування, тривоги й болю. Вони щодня вірили, що він повернеться.

Та 26 листопада отримали страшне підтвердження — Володимир загинув 6 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Жовте Покровського району на Донеччині.

Олександр Чурсін

28 листопада Старокостянтинівська громада попрощалась із головним сержантом Олександром Чурсіним.

Він народився 9 квітня 1979 року. Загинув 22 листопада 2025 року під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Білецьке на Донеччині.

Олександра поховали на міському кладовищі Старокостянтинова. Йому назавжди 46 років.

Сергій Шклярук

1 грудня у Чемеровецькій громаді попрощалися з 35-річним Сергієм Шкляруком.

Він народився 16 липня 1990 року у великій родині в селі Слобідка-Смотрицька. Навчався у місцевій школі. Здобув фах електромонтера та водія. Працював у Києві та на сезонних роботах у Чернівецькій області.

У 2016 році створив сім’ю. Разом із дружиною виховував доньку Вероніку та сина Ростислава. Був щирим, добрим і працьовитим. Мав багато планів, любив життя.

18 квітня 2025 року був мобілізований до Збройних сил. 
25 листопада серце Героя зупинилося. Йому назавжди 35.

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.