На Хмельниччині попрощались з трьома воїнами

• Андрій Слуцький загинув у віці 37 років.
• Євгеній Шорко поліг у 29.
• Андрій Чичановський помер у 56-літньому віці.

Ще трьох жителів Хмельниччини не дочекалися додому їхні рідні. Вони захищали нашу країну та поклали свої життя в боях з російскими загарбниками. Впродовж останніх днів з героями попрощались у місцевих громадах.

Андрій Слуцький

Вчора, 14 лютого, Славутська громада провела в останню земну дорогу молодшого лейтенанта Слуцького Андрія. Йому було 37 років.

Андрій народився 9 червня 1987 року в німецькому місті Веймар у сім’ї військовослужбовця, але дитинство та юність провів у Славуті. Він завжди прагнув до знань, кажуть у громаді, і здобув декілька професій: перукаря, електромеханіка та агронома. Чоловік працював у різних сферах: і на виробництвах, і в аграрній галузі.

У 2019 році Андрій Вікторович вирішив стати на захист країни й підписав контракт. Служив у Збройних Силах України до 2022 року. Після початку повномасштабного вторгнення, у липні 22-го, його мобілізували. Захисник командував стрілецьким взводом військової частини А4058, виконував бойові завдання на передовій. Життя Андрія Слуцького обірвалося 2 серпня 2024 року в районі населеного пункту Водяне Волноваського району Донецької області. Він загинув у бою з ворогом.

За свою службу герой був нагороджений відзнакою «Воля назавжди», нагрудним знаком «Ветеран війни», грамотами та подяками військового командування за зразкову службу.

Андрій був не лише воїном, а й люблячим сином, чоловіком, батьком, братом, йдеться у Славутській міськраді. У нього залишилися батько, дружина, син і сестра.

«Він любив машини, любив свободу. Збирав колекцію монет, цінував історію та традиції. Був доброю, товариською людиною, яка завжди приходила на допомогу. Його сміх, його жарти, його щирість залишаться в пам’яті тих, хто його знав», додали у громаді про полеглого бійця.

Євгеній Шорко

Сьогодні, 15 лютого, Славутська громада провела в останню путь героя Євгенія Шорка. Йому було всього 29 років…

Євгеній Юрійович народився 15 березня 1995 року в Ізяславі, навчався в Славуті. У профліцеї добув професію автослюсаря з ремонту автомобілів та водія. Працював на підприємстві «Геберіт Керамік Продакшн», де за десять років опанував кілька спеціальностей.

22 листопада 2024 року він став на захист України, служив у 104-й окремій бригаді територіальної оборони, 56-му батальйоні сил ТРО (Рівне). Був стрільцем – помічником гранатометника. Виконуючи бойове завдання на Харківському напрямку, 8 лютого 2025 року Євгеній загинув…

«Женя був добрим, чуйним, сміливим, веселим. У пам’яті друзів він – душа компанії. Завжди приходив на допомогу та підтримував за будь-яких життєвих ситуацій», кажуть у громаді. У героя залишилися батьки та сестра.

Андрій Чичановський

Вчора, 14 лютого, Дунаєвецька тергромада зустріла 56-річного захисника Чичановського Андрія Миколайовича. Життя військового обірвалося 8 лютого в лікарні міста Дніпро внаслідок вірусної пневмонії.

Народився і виріс Андрій Миколайович у Дунаївцях, тут закінчив школу №1. Здобув вищу освіту в Тернопільському інституті народного господарства. Також чоловік створив сім'ю, виховував доньку. У цивільному житті він працював економістом у банківській сфері, пізніше – столяром на заводі. 15 лютого 2023 року Андрія Чичановського мобілізували. Він захищав Батьківщину як стрілець-санітар.

«Востаннє обійняв рідних перед Різдвом під час короткої відпустки. 15 січня отримав підвищення до командира відділення. Але підступна хвороба безжально вирвала його з життя, занурила у морок скорботи родину, друзів та побратимів», написали у громаді про героя.

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.