На Хмельниччині попрощалися з двома воїнами, які вважалися зниклими безвісти

• На щиті повернулись Андрій Горбатенко та Богдан Сацик.

На Хмельниччині провели в останню путь двох захисників України, які тривалий час вважалися зниклими безвісти. Після майже двох років очікування рідні отримали найтяжчі підтвердження — воїни загинули, виконуючи бойові завдання.

Про це повідомили у Шепетівській громаді.

Андрій Горбатенко

У Новодунаєвецькій громаді попрощалися із захисником — Андрієм Горбатенком, жителем села Підлісний Мукарів. Про це повідомили у громаді.

Захисника провели в останню дорогу, ставши на коліна та встеливши шлях живими квітами. Додому він повернувся «на щиті» після тривалого періоду невідомості.

Андрій Горбатенко народився 5 січня 1995 року у Підлісному Мукарові. Тут минули його дитинство та юність. У спогадах однокласників і друзів він залишився щирим, спокійним, товариським хлопцем, на якого можна було покластися. Для рідних — добрим і світлим сином.

Після навчання у Балинському вищому професійному училищі поїхав працювати до Києва. Згодом створив сім’ю. У 2019 році в нього народилася донька. Саме вона стала найбільшою радістю у його житті, хоча часу разом у них виявилося надто мало.

До лав Збройних сил України Андрія призвали 4 вересня 2022 року. 

24 листопада 2023 року Андрій вирушив на бойове завдання, після чого зв’язок із ним обірвався. Довгий час рідні жили в очікуванні та надії. Та згодом підтвердилося найгірше — воїн загинув.

Йому було 28 років.

Богдан Сацик

Шепетівська громада попрощалася ще з одним захисником — солдатом Богданом Сациком, який загинув 1 липня 2024 року на Покровському напрямку.

Богдан народився 24 березня 1982 року у селищі Гриців. З дитинства був активним, захоплювався спортом, любив природу та риболовлю. Навчався у Шепетівській школі №4, а згодом здобув освіту бухгалтера у сільськогосподарському технікумі.

Більшу частину життя працював у дорожньо-експлуатаційній дільниці, де трудилися і його батьки. Пізніше — на місцевій пилорамі. У 2010 році створив сім’ю разом із дружиною Інною, виховував трьох синів. Для дітей був прикладом працьовитості та відповідальності.

У травні 2024 року його мобілізували до лав ЗСУ. Після підготовки він вирушив на Схід у складі механізованої бригади. Навіть перебуваючи на фронті, намагався не тривожити рідних і підтримував їх.

Останній раз Богдан вийшов на зв’язок 1 липня 2024 року перед виконанням бойового завдання. Після цього зник. Майже два роки родина шукала будь-яку інформацію, зверталася до різних інстанцій, але 27 квітня 2026 року отримала підтвердження про його загибель.

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.