На Хмельниччині попрощалися з п'ятьма воїнами

Юлія Номировська

Війна з окупантом забрала Михайла Баннова, Леоніда Гончарука, Cарнацького Віктора, Олександра Короля та Олександра Кота.

П'ять захисників поклали свої життя у бою з російським загарбником. Впродовж останніх днів Героїв проводили у засвіти в їхнії рідних містечках Про трагічні звістки повідомили у місцевих громадах.

Михайло Баннов

Сьогодні, 28 лютого, у Старокостянтинові, що на Хмельниччині, попрощалися із 51-річним солдатом Михайлом Банновим. Військовослужбовець загинув 13 лютого в боях на Донеччині.

Про це повідомили у Старокостянтинівській міській раді.

Відео дня

51-річний солдат Михайло Баннов був мобілізований у 2022 році, на початку повномасштабного вторгнення.

Вірний військовій присязі, Михайло загинув 13 лютого 2024 року в результаті бойового зіткнення у районі населеного пункту Часів Яр Донецької області. З того часу вважався зниклим безвісти. Лише днями його тіло вдалося вивезти з поля бою.

Полеглого воїна поховали на міському кладовищі.

В нього залишилися цивільна дружина та донька.

"Вічна пам’ять та шана герою", — написали у міській раді.

Леонід Гончарук

Сьогодні, 29 лютого, у Хмельницькому простилися з полеглим на російсько-українській війні захисником - Леонідом Гончаруком.

Проводжали Леоніда Гончарука у Свято-Георгіївському храмі. До повномасштабної війни чоловік майже 10 років працював на міському цегельному заводі. З початком повномасштабного вторгнення він пішов добровольцем на фронт. Воював у лавах Збройних сил України у складі 24 окремої механізованої бригади імені короля Данила.

«Він був веселуном та душею компанії: коло нього всім було комфортно. Був добрим, справжнім другом та товаришем і дуже відповідальним. Син дуже схожий на свого батька. Леонід загинув недалеко від Торецька, це, практично, Бахмутський напрямок і там завжди було гаряче. І, власне, бій, у якому загинув Леонід Гончарук, був досить запеклим», - розповідає про полеглого захисника його побратим Петро Курляк.

Внаслідок мінометного обстрілу 24 лютого 2024 року захисник загинув. Тепер йому навіки 51. У Леоніда Гончарука залишилися дружина та син, який також захищає Україну на передовій.

Віктор Cарнацький

Сьогодні, 29 лютого, живим коридором Полонська громада Шепетівського району зустріла свого Героя, солдата Cарнацького Віктора Леонідовича. Захисник загинув 24 лютого 2024 року під час виконання бойового завдання в районі с. Колодязі Донецької області.

О 11-й годині кортеж з тілом полеглого земляка прибув в місто Полонне. О 12-й годині у храмі Святої Трійці відбулась заупокійна служба.

Міський голова Полонного висловив співчуття близьким загиблого:

"Ще раз висловлюю щирі співчуття родині загиблого Героя-земляка, розуміючи, що жодні слова не зможуть розрадити чи втішити їхнє горе. Пам'ять про Віктора Сарнацького завжди буде в наших серцях та серцях вдячних полончан".

Поховали Захисника на Алеї Героїв на Новому кладовищі.

Олександр Король

Сьогодні, 29 лютого, хмельничани попрощалися з Олександром Королем. Чоловік народився та виріс у Хмельницькому. Пройшов строкову службу та отримав звання молодшого сержанта.

«З перших днів, коли його призвали, ми дуже за нього переживали. Але він до нас казав, що все буде якнайкраще, що вони все відвоюють. Повістку він отримав у березні 2023: не відмовлявся, а одразу сказав, що повинен бути там. Він був дуже емоційною та позитивною людиною, таким був і коли приїжджав у відпустку на 10 днів. Був життєрадісним завжди», - розповіла журналістам телеканалу «Місто» про полеглого захисника його тітка Тамара Сологуб.

Олександр Король у лавах Збройних сил України тримав оборону на Запорізькому напрямку. Та 22 лютого цього року під час виконання бойового завдання він загинув – тепер йому назавжди лишиться 45 років. У воїна залишився батько, сестра та брат.

Олександр Кот

36-річний військовослужбовець Олександр Кот загинув унаслідок виконання бойового завдання. Сталось це 22 лютого 2024 року у Донецькій області.

Про це повідомили в Ізяславській міській раді.

"На жаль, словами важко загоїти у серці болючу рану втрати, адже смерть найріднішої людини — велике випробування. В цю гірку мить щиро поділяємо горе рідних оборонця. Разом з вами схиляємо голову в глибокій скорботі через гірку життєву несправедливість. Нехай світлі спогади про Олександра завжди будуть сильнішими за смерть", — йдеться у повідомленні.

Як зазначили в Ізяславській міській раді, Олександр Кот був родом з села Дібровка. Разом з сім'єю проживав в Ізяславі. До повномасштабного вторгнення працював за кордоном. На фронті був водієм десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти десантно-штурмового батальйону. У чоловіка залишились батьки, брат, дружина, діти.