На Хмельниччині прощались із п'ятьма воїнами. Наймолодшому було 22

• Дізнавайтесь імена та історії героїв, які віддали своє життя за краще майбутнє України.

У громадах Хмельниччини провели в останню земну дорогу захисників, життя яких обірвала війна.

Богдан Блонський

Сьогодні, 13 березня, жителі Чемеровецької громади віддали останню шану 22-річному військовому Богдану Блонському. Він був з села Бережанка Хмельницької області. Народився Богдан 21 січня 2003 року. Із 2009 навчався в Бережанській школі, яку закінчив у 2018 році. Пізніше здобував освіту у Кугаєвецькій школі. Після її закінчення пройшов строкову службу і залишився служити по контракту. Юнак захищав Батьківщину від початку повномасштабного вторгнення. Боровся з ворогом на Сході України. Він загинув при виконанні бойового завдання. Трагедія трапилась 8 березня 2025 року в районі населеного пункту Мала Шапківка Куп'янського району Харківської області. Герою назавжди залишиться 22 роки.

Олексій Доброшинський

Сьогодні, 13 березня, мешканці Красилова живим коридором пам’яті та шани провели в останню дорогу солдата Олексія Доброшинського. Олексій народився в селі Чернелівка у 1989 році. У зв’язку із переїздом родини юнак навчався в школі міста Миколаїв, згодом у профучилищі здобув професію монтажника сантехнічних систем. З часом він повернувся на Красилівщину, де протягом 13 років працював на агрегатному заводі. У громаді його пам’ятають як спокійного, працьовитого та доброго чоловіка, який завжди був готовим прийти на допомогу.

В листопаді минулого року Олексія мобілізували до Збройних Сил України. Він був стрільцем-помічником гранатометника. Герой загинув в бою з ворогом 27 лютого поблизу населеного пункту Піщане Покровського району на Донеччині, Олексію назавжди 36…

Василь Левчук

На Ізяславщині 12 березня прощались з військовим Василем Левчуком. Проводжали героя у його рідному селі Михнів. Василь Олексійович служив танкістом, він був учасником бойових дій.

«Проте війна не закінчується лише на передовій. Вона підступно залишає свої сліди – у серцях, у душах, у виснаженому тілі воїна. Повернувшись додому, Василь Олексійович змушений був розпочати інший, не менш важкий бій – бій із хворобою. Він боровся, бо мав заради кого жити. Його чекали рідні, друзі, громада. Усі вірили, молилися, сподівалися. Він теж мріяв, будував плани… Але, на жаль, доля розпорядилась по-іншому…», йдеться у дописі громади. Серце воїна зупинилось навіки 11 березня.

Валентин Стецюк

13 березня, схиливши голови у пошані, Шепетівська громада зустрічала воїна Валентина Анатолійовича Стецюка. Захисник народився 10 листопада 1987 року в селі Пліщин Шепетівського району. Закінчивши школу, Валентин навчався у Грицівському вищому професійному училищі, де здобув спеціальність «тракторист-машиніст». Після закінчення училища працював у бригаді лісорубів, а згодом на деревообробці у рідному селі. Чоловік побудував сім’ю, виховував трьох синів. Останнім місцем роботи Валентина був Славутський маслозавод. 9 вересня 2024 року чоловік був мобілізований на військову службу. Він пройшов підготовку та боровся з ворогом на Сході країни. Служив стрільцем-снайпером десантно-штурмового відділення. 5 березня 2025 року, під час виконання військового обов’язку, Валентин Анатолійович Стецюк загинув на полі бою.

Михайло Чурільов

11 березня Славутська громада віддала останню шану старшому сержанту Чурільову Михайлу Михайловичу. Михайло народився 5 квітня 1978 року в селищі Даурія Забайкальського району Читинської області. У 1981 році з родиною переїхав до Славути.

У 2015 році чоловік добровільно пішов боронити Україну у складі батальйону “Айдар”. Пройшов шлях від навідника до командира танкового взводу. Воював на Донбасі, на Луганщині… У 2018 році повернувся до мирного життя, працював електрогазозварювальником. Але 24 лютого 2022 року знову став на захист країни. Добровольцем пішов до бригади Вінницької територіальної оборони, згодом доєднався до лав Збройних Сил України. Захищав та звільняв місто Ізюм Харківської області, Чорнобильську зону, воював в інших «гарячих» точках на Сході України.

14 травня 2024 року поблизу села Стариця Харківської області під час бою з окупантами герой загинув. Життя старшого сержанта, командира стрілецького відділення Чурільова Михайла, обірвав ворожий мінометний обстріл.

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.