На Хмельниччині з воїном прощались у його день народження. Історія Артема Франковського

Юлія Номировська

Атомник, учасник Революції Гідності, військовий "Правого Сектору", доброволець, командир ДШВ – загинув у бою на курщині.

Сьогодні, 29 березня, Нетішинська громада провела в останню путь захисника – Артема Франковського Цей день мав би стати святом для Артема та рідних – йому виповнилося б 46 років. Натомість, сьогодні з героєм навіки попрощалися. Історію героя розповіли у міській раді.

Артем Франковський народився 29 березня 1979 року в Нетішині. Він став першою дитиною, народженою у родині працівників Хмельницької АЕС. Навчався у Нетішинській школі №2, згодом здобув фах зварювальника у місцевому професійному ліцеї.

Із 17 років його життя було пов’язане з Хмельницькою АЕС. Тут чоловік пропрацював 28 років, продовжуючи сімейну династію атомників. Спочатку був зварювальником у цеху централізованого ремонту, а після строкової служби в армії став дефектоскопістом відділу контролю металів. Під час роботи отримав вищу освіту, закінчивши Львівську політехніку.

Відео дня

Артем Франковський був учасником Революції Гідності. Після Майдану приєднався до Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор». У 2014 році воював у зоні бойових дій, захищаючи «Дорогу життя», яка з’єднувала селище Піски з Донецьким аеропортом. Брав участь у боях під Водяним та Авдіївкою до 2016 року.

Через стан здоров’я Артем змушений був залишити фронт. Він почав займатися волонтерською діяльністю, допомагав організовувати обміни полоненими, блокував постачання товарів до окупованого Криму.

З початком повномасштабного вторгнення Артем Франковський одразу хотів піти на фронт та звернувся до військкомату, але через вузькопрофільну спеціальність атомника йому відмовили. Тоді герой очолив добровольче формування територіальної громади Нетішина, а згодом, написавши заяву про зняття броні, у серпні 2022 року був мобілізований.

Після навчання Артем Франковський став командиром відділення 46-ї окремої аеромобільної бригади ДШВ. Воював на Херсонщині та Донеччині. Поблизу Бахмута отримав важке поранення. Після тривалого лікування не зміг повернутися у десант, але продовжив службу в ЗСУ як інструктор.

Із травня 2024 року знову опинився на передовій: спочатку на Сумщині, а згодом – на курщині.

За бойові заслуги Артем Франковський був нагороджений:

Медаллю «За жертву крові в боях за волю України»;
Медаллю «За жертовність і любов до України»;
Відзнакою «За поранення».

Він жив за принципом: «Якщо не я, то хто?».

Молодший сержант, командир стрілецького відділення із позивним «Франик» загинув 24 березня 2025 року у бою поблизу населеного пункту тьоткіно в курській області (рф).

У героя залишились батьки, брат, дружина та двоє дітей.