На щиті повернулось пʼятеро військових з Хмельниччини. Хто вони

• Віддали свої життя за Україну Олександр Артеменко, Андрій Биков, Дем’ян Косенков, Олександр Форсюк, Олег Чорній.
• З ними попрощались у Кам’янці-Подільському, Славутській, Нетішинській та Ярмолинецькій громадах.

Хмельниччина знову у скорботі. У громадах області провели в останню путь військових, які загинули або померли під час виконання військового обов’язку. Прощання відбулися у Кам’янці-Подільському, Славутській, Нетішинській та Ярмолинецькій громадах.

Про втрати повідомили органи місцевого самоврядування.

Олександр Артеменко

У Кам’янці-Подільському громада попрощалася зі старшим лейтенантом Олександром Миколайовичем Артеменком. Він народився 10 листопада 1972 року, мав вищу освіту. До лав Збройних Сил України був мобілізований 15 червня 2024 року. Служив командиром 1 взводу резерву 4 роти резерву сержантського складу.
28 січня 2026 року, вірний військовій присязі, Олександр Артеменко помер під час виконання обов’язків військової служби у КНП «Дядьковицька лікарня з центром паліативної допомоги» в Рівненській області.

Також Кам’янець-Подільська громада провела в останню путь сержанта Андрія Сергійовича Бикова.

Він народився 5 грудня 1983 року. Свій шлях захисника України розпочав ще у 2002 році під час строкової служби. У 2015–2016 роках проходив службу за мобілізацією, а в липні 2024 року знову став до лав ЗСУ.
Андрій Биков служив вогнеметником взводу радіаційного, хімічного та біологічного захисту. Загинув 20 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Леонідово Суджанського району Курської області.

Дем’ян Косенков

У Славутській громаді попрощалися з Дем’яном Олександровичем Косенковим. Він народився 9 березня 1983 року в селі Ташки Славутського району. Навчався у Славутській ЗОШ №1 та школі села Цвітоха, здобув фахи слюсаря і маляра-штукатура у Хмельницькому професійно-технічному училищі. Працював на підприємствах Славутчини.
9 червня 2025 року Дем’ян Косенков був призваний на військову службу. Служив водієм-електриком роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону територіальної оборони військової частини А7031.
23 січня 2026 року під час виконання бойового завдання у місті Миколаївка Сумської області його життя обірвалося. Поховали захисника у селі Варварівка Славутської громади. У нього залишилися дружина, двоє синів та батьки.

Олександр Форсюк

3 лютого у жалобі був і Нетішин. Там попрощалися з Олександром Форсюком, солдатом 61-ї окремої механізованої Степової бригади. Він народився у вересні 1982 року в селі Старий Кривин, навчався у Нетішинській школі №2.
Був мобілізований у березні 2025 року, після підготовки на Львівщині воював на Харківщині. У вересні 2025 року отримав поранення внаслідок атаки FPV-дрона, однак після лікування повернувся на фронт.
18 січня 2026 року Олександр Форсюк загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Амбарне Харківської області. Поховали воїна у рідному Старому Кривині.

Олег Чорній

Після дворічного чекання додому повернувся військовий на щиті – житель села Косогірка Олег Петрович Чорній. З ним прощались у селищі Ярмолинці .

"Останній раз мати Олега Петровича, Галина Петрівна, спілкувалася із сином по телефону рівно два роки тому – 3 лютого 2024 року. Каже, запам’ятала ту розмову і пам’ятатиме все життя. Син сповістив, що йтиме на бойове завдання. З того часу зв’язок припинився. Родина отримала повідомлення, що Олег вважається зниклим безвісти. Цей статус давав надію на диво. Мати та всі рідні вірили, що воїн повернеться, що невдовзі буде якась звістка. Галина Петрівна їздила на обміни військовополоненими в надії, що хоч якась інформація про сина стане відомою. Але, на превеликий жаль, дива таки не сталося", – розповідають у громаді.

Сімʼї повідомили, що солдат Чорній Олег загинув 6 лютого 2024 року. Це сталось в селі Рівнопіль Донецької області.

Олег народився 22 липня 1982 року в селі Косогірка. Тут закінчив школу із відзнакою. Оскільки Олег любив машини та різну техніку, то після закінчення школи вступив до Новоушицького механічного технікуму. Далі пройшов строкову службу, одружився, влаштувався на роботу в Хмельницькому. Їздив на заробітки. Працював на будівництві. Виховував сина Владислава.

Коли почалося повномасштабне вторгнення рф в Україну, чоловік хотів йти на війну добровольцем. Але трапився нещасний випадок – Олег зламав ногу, тому питання з мобілізацією відтермінувалося в часі. До ЗСУ солдат Чорній Олег Петрович вступив у 2023 році.

Місцем вічного спочинку Героя стало кладовище в рідному селі Косогірка.

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.