На щиті повернулось пʼятеро воїнів з Хмельниччини. Хто вони

• Війна забрала життя Вадима Беляка, Олександра Демчика, Сергія Корчинського, Олександра Кучерявого та Руслана Хом’яка.
• Деякі з Героїв тривалий час вважалися зниклими безвісти.

Війна знову принесла на Хмельниччину чорні звістки. У різних громадах області впродовж останніх днів прощалися з воїнами, які віддали життя за Україну. 

Про втрати повідомили органи місцевого самоврядування та громади Шепетівщини, Грицівщини, Ярмолинеччини, Дунаєвеччини та Новоушиччини.

Вадим Беляк

12 січня днем скорботи стало для Шепетівської громади. Тут провели в останню путь старшого сержанта Вадима Вікторовича Беляка.

Вадим Беляк народився 20 листопада 1972 року в Шепетівці. Його виховувала мама — Ольга Федорівна. Він зростав у великій родині, де завжди відчував підтримку рідних. Навчався у школі №3, захоплювався історією, багато читав і любив малювати. Після школи здобув фах газоелектрозварювальника, пройшов строкову службу в навчальному центрі «Десна», працював у будівельній сфері.

У 1995 році створив сім’ю, виховував сина Олега. Любив футбол, грав сам і був палким уболівальником.

7 листопада 2023 року Вадима мобілізували до ЗСУ. Уже за кілька днів після цього померла його мама — серце не витримало тривоги за сина. Вадим служив у складі евакуаційної бригади, рятував побратимів і техніку на Херсонщині, Сумщині та Курщині.

31 грудня 2025 року серце воїна зупинилося. Його справу продовжив син Олег, який став до лав Збройних сил України.

Олександр Демчик

10 січня 2026 року Грицівська громада провела в останню дорогу Олександра Павловича Демчика.

Олександр народився 4 липня 1976 року у Грицеві. Навчався у місцевій школі, здобув освіту інженера-гідротехніка, проходив строкову службу. Працював, будував дім, виховував доньку Богданку, яку безмежно любив.

23 березня 2022 року він добровільно став на захист України. Воював на Херсонському, Миколаївському, Слов’янському та Сіверському напрямках. Отримав важке поранення.

6 січня 2026 року серце Олександра Демчика зупинилося в лікарні імені Мечникова в Дніпрі. Героя поховали у рідному Грицеві, провівши живим коридором шани.

Сергій Корчинський

10 січня жителі Ярмолинецької громади прощалися із Сергієм Францовичем Корчинським, уродженцем села Соколівка.

Він народився 8 жовтня 1970 року, проходив службу в Збройних силах, працював у МНС. Разом із дружиною виховав двох синів, які нині також служать у ЗСУ.

З початком повномасштабного вторгнення Сергій став до бою. Загинув 3 січня 2026 року на Харківському напрямку. Поховали Захисника в рідному селі.

Олександр Кучерявий

12 січня в Січинцях, що на Дунаєвеччині, попрощалися з Олександром Михайловичем Кучерявим.

Він загинув 19 липня 2024 року під час боїв біля населеного пункту Прогрес на Донеччині. Довгий час вважався зниклим безвісти. Лише у січні 2026 року родина отримала підтвердження загибелі.

Олександр був учасником АТО, двічі ставав на захист України. Виховав двох синів. Йому було 42 роки.

Руслан Хом’як

У селі Хребтіїв Новоушицької тергромади поховали старшого солдата Руслана Володимировича Хом’яка, позивний «Тайсон».

Він загинув 23 серпня 2025 року під час обстрілу на Донеччині. Тривалий час вважався зниклим безвісти.

Героя зустрічали на колінах жителі кількох сіл громади. Поховали Руслана в рідному селі з військовими почестями.

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.