«Наш піт береже кров піхоти», – офіцер 19 ракетної бригади «Свята Варвара» з Хмельницького

Діана КОЛЕСНИК

Офіцер бригади Дмитро на позивний «Апач» – один із тих, хто запускає ракети в тил ворога.
Завдяки роботі ракетних військ зупиняються ворожі колони техніки, потяг із паливом не доходить до окупантів, командні пункти з живою силою розбиваються вщент.
І зберігаються життя більшої кількості захисників, що працюють на лінії фронту.

За новинами про уражений склад боєприпасів в Криму чи знищений потяг на тимчасово окупованій Херсонщині стоїть і щоденна робота воїнів 19-ї ракетної бригади «Свята Варвара» із Хмельницького. Офіцер бригади Дмитро на позивний «Апач» розповів в інтерв’ю Всім.юа: за кожним таким пуском має бути злагоджена командна робота цілого механізму – розвідки, зв’язку, РЕБ та сил логістики. І поки росіяни б’ють по мирному населенню – наші ракетні війська працюють виключно по військових об’єктах. Про запуск ракет, знищення ворожих цілей та щоденну мотивацію офіцер-ракетник розповів в інтерв’ю.

«Завжди потрібно думати на крок попереду ворога…»

Розкажіть про себе, звідки ви родом і чому обрали для себе саме ракетні війська?

Я сам родом із Хмельниччини. Військовим мріяв стати з дитинства, зараз мені 27. Але не розраховував тоді, що буде повномасштабна війна. В 2022 році пішов добровольцем. На той час конкретної цілі служити в ракетних військах не було. Але потрапив в цю частину і сподобалась саме специфіка ракетних військ – дістати туди, куди інші не дістають. Спочатку служив у підрозділі забезпечення. Але хотів бути саме в бойовому. В ракетних військах була така можливість.

Що вам розповідали про навички, якими мають володіти ракетники і що ви самі зрозуміли для себе після більше чотирьох років на війні?

Насамперед – аби було бажання. Мені казали: «Будеш мати бажання – будеш мати все». Основна навичка для ракетника – це холодний розум. Завжди потрібно думати на крок попереду ворога, щоб можна було передбачити всі його подальші плани, які він хоче здійснити. Ми сьогодні робимо максимум зусиль, аби цього досягти.

Коли ви починали службу в ракетних військах в 2022 році, був радянський спадок озброєння. Потім з’явились ракети від партнерів. Потім Україна почала виготовляти власні. Яку ви бачите між ними різницю в роботі? І як загалом працювати?

Особисто я почав службу відразу на іноземному озброєнні. Побратими раніше використовували радянські системи озброєння. І їм не було важко перейти на іноземні. Але я точно можу сказати, що немає поганих систем озброєння. Головне – це екіпаж, люди, які працюють. Добре навчені люди показуватимуть високі показники на будь-якому озброєнні – і на старому, і на новому.

Що ви можете сказати, як офіцер, про свою команду, яка вам підпорядкована?

Це люди, в яких я впевнений на 100% і можу з ними виконувати будь-які задачі.

«Наш піт береже кров піхоти…»

Що мотивує вас і як ви мотивуєте побратимів?

Найголовніша мотивація – це закінчення війни і наша перемога.

Яке завдання ракетних військ в єдиному механізмі Збройних Сил України?

Наша робота зберігає життя і здоров’я інших підрозділів. Ми знищуємо склади з боєприпасами, живу силу, безпілотні літальні апарати, гармати, САУ, ворожі колони. Я б сказав, що наш піт береже кров піхоти. Тому що та техніка, яку ми знищуємо – до піхоти не доходить. Але й чисто ракетні війська не можуть існувати без сил логістики, без РЕБів, без розвідки, без дронів, без зв’язку. Ми всі працюємо на одну ціль.

«Я з екіпажем уразив потяг із паливно-мастильними матеріалами…»

Як людина, що воює з початку повномасштабної, в чому ви вбачаєте розвиток наших ракетних військ?

Ми змінюємось не по роках, а по місяцях. Щомісяця – якісь нові тенденції із роботи ракетних військ. Доставляємо якісь тактики, аби ввести противника в оману і успішно виконувати поставлені задачі. Більшість нашої роботи залишається поза кадром для всіх. Ви можете лише бачити результати по новинах, але за цим стоїть дуже багато організації.

Умовно, новина, як на окупованій Херсонщині уразили потяг окупантів.

Особисто я з екіпажем уразив потяг із паливно-мастильними матеріалами. Потяг на кілька десятків вагонів. І це сильно повпливало на ту лінію фронту, на якій ми працювали – противник залишився без резервів. Але хочу зауважити, що це не тільки ми наносили ракетні удари – працювала розвідка, працювали дронщики. Це була командна робота єдиного механізму.

Які вражені цілі вам найбільше запам’ятались?

Ось цей потяг із паливом запам’ятався. Ще з цікавих цілей – «Торнадо» [російська реактивна система залпового вогню], «Панцир-С1» [російський самохідний зенітний ракетно гарматний комплекс наземного базування], штаби, їхня система ППО.

А от наскільки складно було знищити ППО? Тому що якраз їхня робота й полягає в тому, щоб збити наші ракети.

Досить важко, але ми використовуємо свої методики в цьому напрямку. В нас є нестандартні рішення до нестандартних підходів.

«Ми завжди влучаємо в ціль…»

Що ви відчуваєте під час запуску ракет?

Задоволення від роботи. Ми усвідомлюємо, що зараз це покаже результат, збереже комусь життя та здоров’я. І повпливає на розвиток подій на тій чи іншій ділянці. Промахів в нас немає – ми завжди влучаємо в ціль!

Наскільки я розумію, підрозділ не стоїть на одному місці. І, умовно, ви під’їжджаєте на якусь локацію, звідки буде запускатись ракета. За скільки часу треба прийняти рішення, зробити запуск і швидко звідти втекти?

Це навіть не в хвилинах – в секундах вимірюється. Після вдалого пуску моє завдання, як командира – зберегти життя та здоров’я військовослужбовців. Ми враховуємо абсолютно всі нюанси, які можуть бути.

Повертаючись до другого запитання, головна риса ракетника?

Це прораховувати все наперед і завжди мати тверезий розум.

Завдяки чому у вас, як в командира, завжди тверезий розум?

Це приходить не відразу, з часом. Але доходить до автоматизму – ти не думаєш ні про що, окрім поставлених задач.

Але ж небезпека все одно є?

Якщо думати про небезпеку, то взагалі не варто щось робити. Завжди є свої ризики, але ми ризикуємо заради того, щоб був добрий результат.

«Ми не працюємо по мирних людях, як це роблять росіяни…»

Коли в нас масований ракетний обстріл, суспільство хоче бачити відповідь. Ворог вважає, що він безкарний і йому за це нічого не буде. Як це мотивує наші ракетні війська?

Ми повинні дати гідну відповідь. Але разом з тим, ми не працюємо по мирних людях та мирних містах – як це роблять росіяни. Ми не такі, як вони. І я ніколи навіть і бажання не мав – бити по цивільних. Хоча й жалю чи співчуття до них немає. Ми працюємо лише по їхніх військових об'єктах та їхній логістиці, яка забезпечує їх. А бити по цивільних немає жодного сенсу – це не принесе нічого, окрім крові.

Що б ви переказали окупантам?

Що ми – їхня кара з небес. І нічого не залишиться забутим.