«Писала листи, які до нього не доходили», – дружина звільненого з полону Андрія Меджибіжського

·   Андрій Меджибіжський повернувся додому 5 березня після двох років російського полону.

·   Дружина Ольга писала коханому листи, які так і не дійшли до адресата.

·   Хмельничанин пройшов через тюрми рф, а зараз перебуває на реабілітації.

·   Історія кохання, що почалася з лайка в соцмережах і витримала найважче випробування війною та невідомістю.

Андрій Меджибіжський – український військовий з Хмельниччини, що повернувся додому після обміну полоненими 5 березня цього року. В російській неволі він пробув два роки, розповіла його дружина Ольга Меджибіжська.

«Дуже змінився, але для мене все одно найкращий…»

«Я ще досі не можу повірити, що він повернувся», – не стримуючи емоцій, говорить дружина звільненого з полону Андрія Меджибіжського Ольга. Відразу ж по приїзду військовий зателефонував і повідомив: «Я вже в Україні». Ольга каже, хотіла їхати до нього в той же день: «Просто обійняти його, поговорити. Бо нарешті вдома. Бачила його фото після обміну. Дуже змінився, але для мене все одно найкращий!».

Андрій Меджибіжський служив у 17-й танковій бригаді (зараз 17-та окрема важка механізована бригада), після проходження навчання воював на Донецькому напрямку. Там же й потрапив в полон, говорить дружина:

«Востаннє на зв’язку він був 10 лютого. Тоді написав мені, що йде на завдання. Через кілька днів, 15 лютого я отримала сповіщення, що чоловік вважається безвісти зниклим, – розповідає Ольга. – Потім  через знайомих із Хмельницького дізналась, що він живий і перебуває в полоні – не знаю навіть, як вони дізнались. Мене заспокоїли і сказали чекати офіційного повідомлення від російської сторони та Червоного Хреста. А десь у березні-квітні вже дізналась, що він дійсно в полоні».

«Я писала йому листи цих два роки…»

Тоді, продовжує дружина, представники Червоного Хреста сказали, що вона може писати чоловіку листи: «Я писала йому цих два роки. На жаль, до нього вони не доходили. Бо я запитувала про це Андрія під час розмови по телефону – не бачив жодного».

За цих два роки Ользі приносили звістку від чоловіка військові, яких обмінювали минулі рази. Каже, багато їй не розповідали, аби не хвилювати: «Хтось говорив, в яких вони там умовах, а хтось не говорив. Я запитувала, але переводили тему. Говорили про здоров’я чоловіка. Що камери дуже холодні. Питала що їли? Щось їли, якщо це взагалі можна назвати їжею. Але самі полонені дуже підтримували одне одного».

«Тримайся, бо йому там в рази важче…»

Зараз Ольга знає, що Андрій під час полону перебував на тимчасово окупованій територій, в Луганській області. Потім – на території рф, в Маріїську, Кемеровської області та в Пакино, Владимирської області.  «Його дуже сильно не вистачало, я йому вчора це все розповідала, – каже жінка. – Коли були обміни – я за кожного нашого хлопця раділа. Але коли не було чоловіка – дуже розчаровувалась. Але було дуже багато підтримки від рідних, друзів, знайомих. Мені говорили: «Тримайся, бо йому там в рази важче». І я поставила собі ціль, що обов’язково дочекаюсь».

Ольга Меджибіжська говорить: вже не може дочекатись, коли нарешті знову побачить свого чоловіка після дворічної розлуки. Зараз військовий Андрій Меджибіжський перебуває на реабілітації у Львові і поїхати до нього можна буде лише через тиждень.

«Щось всередині йокнуло»

Перед тим, як долучитись до війська, Андрій Меджибіжський був на заробітках у Польщі, працював на будівництві, копав криниці. «Він дуже добрий чоловік, дуже працелюбний, – каже Ольга. – Вдома в нього скрізь порядок, все зробить. Я дуже щаслива, що він в мене є».

Познайомились вони в соціальних мережах ще у 2018 році, згадує жінка – її вразили фото надзвичайно красивого хлопця: «Такі гарні фото, ну просто! Я як побачила, відразу щось всередині «йокнуло». І лайкнула йому одне фото. Писати навіть не думала.  А, знаєте, в селі не завжди є зв'язок 24/7. Я прийшла додому з роботи, вимкнула інтернет, лягла спати. Зранку прокидаюсь, а він перший написав: «Привіт, як справи?». Через рік Андрій зробив своїй дівчині пропозицію, а одружились 18 лютого 2023 року.

Зараз головна ціль, підсумовує Ольга Меджибіжська – повернутися до того життя, яке вони втратили за цих два роки очікувань і страждань: «Мріяти разом, прагнути до того життя, якого завжди хотіли».

Читайте також: Дев’ятеро жителів Хмельниччини повернулися з полону під час нового обміну

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.