Тіло не повернули: родина не може попрощатись із 21-річним воїном з Хмельниччини

Фото героя: Ганнопільська Громада

• На курщині загинув 21-річний Богдан Марчук.
• Але рідні не можуть з ним попрощатися —  росія не повертає тіло героя.

Ганнопільська громада на Шепетівщині отримала скорботну звістку: офіційно підтвердилась загибель воїна — 21-річного Богдана Марчука. Від жовтня 2024 року він вважався зниклим безвісти.

Та найболючіше для рідних — попрощатися з героєм не вдасться: тіло захисника не вдалося повернути з поля бою. Про це повідомили в Ганнопільській сільській раді.

Богдан Марчук народився 18 січня 2003 року в селі Понора. Ще змалку вирізнявся добротою, щирістю та відкритим серцем, пригадують в громаді. Його однокласники й друзі пам’ятають хлопця завжди усміхненим, працьовитим, допитливим та завзятим. Навчався Богдан у Славутському професійному ліцеї, здобув фах зварювальника.

Але обрав інший шлях — стати воїном. У листопаді 2021 року, коли йому було 18, Богдан підписав контракт зі Збройними Силами України. Служив у 130-му окремому розвідувальному батальйоні. Із перших днів повномасштабного вторгнення виконував бойові завдання, також пройшов підготовку з використання іноземного озброєння.

25 жовтня 2024 року, під час виконання бойового завдання в курській області, Богдан загинув. Перед тим він востаннє вийшов на зв’язок. Далі — тиша. Рідні вірили, сподівалися, чекали щодня. Упродовж кількох місяців тривали спроби з’ясувати його долю. Зрештою, суд визнав факт загибелі.

Захиснику було лише 21.

У скорботі — батько Юрій, брати Дмитро й Ілля, сестричка Ганна.

Та віддати останню шану герою не вдасться. Тіло Богдана не повернули з поля бою. У сільській раді з зазначають:

«Люди запитують: коли зустріч?.. Коли прощання?.. Коли проведемо Героя в останню путь?.. Із невимовним болем у серці мусимо сказати: на жаль, зустрічі не буде. Прощання — теж. Не тому, що ми перестали чекати. А тому, що ворог не дав нам такої можливості».

Та кажуть, ім’я Богдана впишуть в Алею Пам’яті, аби кожен охочий зміг зупинитися на мить — і згадати.

«Ми не зможемо провести його в останню путь, але маємо вшанувати його інакше: молитвою, тишею, вдячністю. Його могили немає — але є вічний спомин.
Просимо з розумінням поставитися до цієї болючої ситуації», — додали в громаді.

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.