Троє військових повернулися на Хмельниччину «на щиті». Що про них відомо

• За Україну віддали свої життя Микола Васькевич, Віктор Гадайчук та Віталій Дячук.

Впродовж останніх днів, 28 та 30 травня, на Хмельниччині відбулися церемонії прощання з трьома військовими, які загинули під час бойових дій. Вони віддали свої життя за мирне небо. Прощання з полеглими воїнами пройшли у Старокостянтинові, Дунаївцях та Шепетівці.

Микола Васькевич



0 0

30 травня Дунаєвецька громада попрощалася з сержантом Миколою Михайловичем Васькевичем, який загинув 26 травня 2025 року поблизу Часового Яру на Донеччині. Причиною загибелі став ворожий удар безпілотника під час виконання бойового завдання.

Микола Васькевич народився 19 грудня 1970 року у селі Нестерівці. Був найстаршим із чотирьох дітей у багатодітній родині. Здобув професію маляра-штукатура у Волочиському професійно-технічному училищі, відслужив строкову службу в армії. Із 2007 року мешкав у місті Дунаївці разом із дружиною Наталією та двома доньками — Дарією і Софією.

Його знали як доброзичливого, працьовитого, щирого чоловіка. Він захоплювався обробкою дерева, створював власні вироби. Працював вантажником у місцевому товаристві, розповідають у громаді.

У 2024 році Миколу мобілізували. Після підготовки на полігоні у Кам’янці-Подільському був направлений на фронт. Проходив службу на Донеччині, Луганщині та Запорізькому напрямку. Двічі був поранений, проте кожного разу повертався до підрозділу. Його останній бойовий вихід тривав 42 доби. Після короткої відпустки він знову вирушив на передову. І загинув.

Сержанта Миколу Васькевича поховали в Дунаївцях.

Віктор Гадайчук



0 0

28 травня у Старокостянтинівській громаді відбулася церемонія прощання з майором Збройних сил України Гадайчуком Віктором Федоровичем. Він був учасником бойових дій.

Віктор загинув 26 травня 2025 року під час виконання бойового завдання.

Військового поховали на міському кладовищі.

Віталій Дячук



0 0

30 травня у Шепетівці відбулося прощання з Дячуком Віталієм Вікторовичем, який загинув 23 травня 2025 року на Сумському напрямку під час бойових дій.

У громаді розповідають, що Віталій народився 13 жовтня 1989 року в місті Шепетівка. Навчався у місцевому ліцеї, захоплювався музикою, малюванням, мав хист до вивчення іноземних мов. У 2005 році закінчив музичну школу по класу фортепіано. Вільно володів польською мовою. Вищу освіту здобув у Рівненському державному гуманітарному університеті за спеціальністю «іноземна філологія».

У 2010 році підписав контракт зі Збройними силами України, служив на Рівненщині. Після завершення служби працював у будівельній сфері, у тому числі за кордоном. З початком повномасштабного вторгнення у 2022 році повернувся до Шепетівки і сказав матері: «Приїхав тебе захищати».

Через укомплектованість підрозділів Віталія тоді не мобілізували, тож він вирушив на Київщину, де долучився до відбудови об’єктів. Там зустрів свою майбутню дружину Тетяну, з якою створив сім’ю. У лютому 2025 року в них народився син Олексій.

"Любив природу, захоплювався риболовлею, збирав гриби, мріяв про власний будинок, про затишну родину, про мирне життя.."

14 листопада 2024 року Віталія мобілізували до ЗСУ. Спочатку проходив навчання на Черкащині, згодом — службу на кордоні в Сумській області. Був інспектором прикордонної служби 2 категорії — навідником другої групи автоматичних гранатометів. Переніс поранення, після лікування повернувся до підрозділу.

Останній раз вийшов на зв’язок 20 травня, написавши матері коротке повідомлення: «Все добре, працюю...». 25 травня родина отримала офіційне повідомлення про загибель.

Без батька залишилися двоє синів — Ілля та Олексій. Віталія Дячука поховали у Шепетівці.

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.