У громадах Хмельниччини попрощались з військовими. Імена

• Війна забрала життя Вадима Ковальчука, Івана Літнаровича і Олександра Рудзіка.

Ще трьох мешканців Хмельниччини не дочекалися додому їхні рідні. Чоловіки захищали Україну в гарячих точках фронту. Їхні життя забрала війна. Цими днями героям віддали останню шану.

Вадим Ковальчук

Вчора, 16 травня, Деражнянська громада провела в останню путь захисника України — Ковальчука Вадима Миколайовича. Воїн був жителем села Яськівці. Він боровся з ворогом у гарячих точках фронту. 14 травня 2025 року життя солдата обірвалось.

«Живим коридором та стоячи на колінах з Державними прапорами у руках, зустріли мешканці громади траурний кортеж з тілом Героя. Востаннє нашому земляку віддали військові почесті. Матері Героя вручили Державний Прапор України. На честь солдата пролунав трикратний стрілецький салют», розповіли у громаді.

Іван Літнарович

Сьогодні, 17 травня, Шепетівка зустріла воїна Івана Літнаровича, який тривалий час вважався зниклим безвісти.

Іван Літнарович народився 7 липня 1976 року в селі Микулин, що на Полонщині. Свого часу проходив строкову службу: спочатку в Керчі, потім — у Донецьку. Повернувшись додому, працював у місцевому колгоспі, а з часом переїхав до Шепетівки, де став водієм. Виховував з дружиною двох синів.

«Родинне життя було сповнене простих, але щирих радощів: поїздки на природу, риболовля, полювання, спільні вечори. Він цінував кожну мить із близькими, бо саме в родині черпав силу. Іван хотів купити власну вантажівку, відкрити невеличкий бізнес, поставити дітей на ноги, дати їм те, чого сам не мав», розповідають про героя у громаді.

30 липня 2024 року Івана мобілізували. Після навчання на полігоні в Рівненській області його направили на Покровський напрямок. Чоловік служив старшим стрільцем-оператором механізованого відділення. 23 вересня воїн отримав контузію, але знову став у стрій. 25 вересня зв’язок з ним обірвався. І почався найстрашніший період для родини — очікування без відповіді. Дружина шукала, дзвонила, писала. Молилася. А потім — отримала страшне повідомлення: «Пропав безвісти».

Згодом стало відомо, що 1 жовтня 2024 року Іван Іванович загинув під час виконання бойового завдання.  Йому було 48 років.

Олександр Рудзік

Сьогодні, 17 травня, Деражнянська громада попрощалась із бійцем Рудзіком Олександром Олександровичем.

Захисник був родом із Деражні. Мав звання старшого солдата. Як повідомили у Деражнянській міській раді, Олександр загинув під час бойового завдання 10 травня 2025 року. Сталося це в районі населеного пункту Зелений Кут Волноваського району на Донеччині.

Читайте також: 

• Воював з перших днів: хмельничани попрощались з прикордонником Андрієм Лебедовським
• У російському полоні помер боєць «Азову». З ним прощались у Хмельницькому
• «На щиті» на Хмельниччину повертається військовий, який був зниклим безвісти
• На Хмельниччині попрощалися з воїном, який загинув три роки тому

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.