У громадах Хмельниччини попрощались з чотирма воїнами. Імена

• Дізнавайтесь імена героїв, які віддали життя за краще майбутнє України

На Хмельниччині провели в останню дорогу героїв, життя яких обірвала страшна війна.

Володимир Мартинюк

У вівторок, 4 березня, Ізяславська громада провела в останню земну дорогу Мартинюка Володимира Васильовича. Він був жителем села Ріпки. У міськраді розповіли, що Володимир взяв до рук зброю ще у 2014 році. Він боровся з ворогом на Сході країни.

«За весь час перебування на передовій, воїнові довелось побувати у найгарячіших точках Донбасу. А коли повномасштабно окупанти вторглись на територію України, Володимир не вагаючись у перші дні долучився до Збройних Сил України», – йдеться у дописі громади.

Та війна підірвала здоров’я воїна. З часом він демобілізувався. Серце Мартинюка Володимира зупинилось у 43 роки.

Юрій Муравський

5 березня Понінківська громада прощалась із солдатом Муравським Юрієм. Герой з 1976 року народження. Він був мешканцем Буртинського страростату. Воїн боровся з ворогом на Сході країни. Служив кулеметником 1 відділення кулеметного взводу 2 стрілецької роти військової частини А 4845. Муравський Юрій загинув 28-го лютого при виконанні бойового завдання. Це трапилось внаслідок вибуху протипіхотної міни в районі населеного пункту Уди Харківської області.

Олександр Сторожук

У вівторок, 4 березня, Кам’янеччина прощалась із воїном Сторожуком Олександром Анатолійовичем. Він був жителем села Кам'янка, колишнім депутатом Кам'янської сільської ради

Загинув 25 лютого під час виконання бойового завдання в Донецькій області.

Без тата залишилось двоє дітей.

Олексій Шпак

Сьогодні, 6 березня, Ярмолинецька громада віддала останню шану своєму захиснику Олексію Шпаку. Майже рік він вважався зниклим безвісти.

Олексій Шпак народився та виріс у селі Нове Село. З дитинства вирізнявся допитливістю, товариськістю, захоплювався спортом, особливо футболом, пригадують його знайомі. Після закінчення школи здобув професію газоелектрозварювальника у Хмельницькому закладі професійної освіти. У мирному житті працював зварювальником, а згодом – будівельником у Хмельницькому та Києві.

«Рішення піти на службу до Збройних Сил України Олексій прийняв самостійно, не повідомивши навіть рідних. Це було на початку лютого 2023 року. Казав, що не може стояти осторонь, коли молоді хлопці захищають Україну», – розповідають у громаді.

Після проходження підготовки Олексій вирушив на фронт. Воював на Запорізькому напрямку, згодом – на Харківському, а пізніше на Покровському. Його життя обірвала ворожа куля. Тривалий час рідні не могли знайти та повернути його тіло. Лише завдяки ДНК-експертизі вдалося встановити особу та повернути полеглого захисника додому. Стало відомо, що Олексій загинув 6 квітня 2024 року на Покровському напрямку.

Героя поховали на Алеї Слави у Хмельницькому.

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.